Російські загрози східному флангу НАТО: сценарії, стратегія та політика для європейської безпеки – питання, що турбує багатьох.
Аналітики Центру науки та міжнародних відносин Белфера Гарвардського університету виклали свої аргументи у об’ємному звіті, повний текст якого можна скачати тут
Головна стратегічна мета Кремля — послабити й розколоти НАТО. Росія навряд чи прагнутиме прямого відновлення СРСР, але намагатиметься підірвати довіру до альянсу та «від’єднати» вразливі країни через тиск, гібридні методи й окремі домовленості, що відповідають світогляду Володимира Путіна.
У найближчі роки Москва може посилити кампанії «сірої зони» проти членів НАТО. Найбільш імовірний сценарій — обмежена операція на північно-східному фланзі альянсу. Росія може спробувати швидко захопити символічну територію, наприклад район біля естонського міста Нарва, використовуючи не розпізнавальні сили, проксі та безпілотники. Мета – створити прецедент до того, як НАТО досягне політичного консенсусу.
У такому випадку Кремль може виграти час, поки союзники узгоджуватимуть застосування статті 5. Щоб мінімізувати ризики, європейські країни мають заздалегідь нейтралізувати мережі впливу й саботажу, посилити сили швидкого реагування та локальну оборону.
Менш імовірний, але небезпечніший сценарій – повномасштабний наступ для відрізання Балтії від союзників. Ризик зросте, якщо Москва відчує слабкість єдності НАТО або якщо США відволічуться на інші глобальні конфлікти.
Окремий виклик — невизначеність щодо ролі США. Зміни політики Вашингтона, та суперечки із союзниками (наприклад, довкола Гренландії) посилюють сумніви щодо швидкості й масштабу американської допомоги. Європі варто готуватися до сценаріїв із затриманою або обмеженою підтримкою США.
Здатність стримувати агресію залежатиме від власних європейських спроможностей. Ключові проблеми – фрагментоване командування, нестача запасів і складні процедури рішень. Вихід – швидші механізми координації та розвиток власного оборонного виробництва: ППО/ПРО, логістики, боротьби з дронами.
Не менш важлива – стійкість суспільств. Криза в Балтії супроводжуватиметься кібератаками, диверсіями й інформаційними операціями. Тому урядам потрібні інвестиції у цивільну оборону, стратегічні комунікації та мобілізаційну готовність. Балтія, Польща й Північна Європа вже просунулися вперед, але загальна безпека континенту залежить від масштабування цих підходів по всій Європі.
Цікаво, що у своєму свіжому аналізі, спеціалісти European Council on Foreign Relations дійшли до майже ідентичних висновків:
Москва може обрати один із двох сценаріїв. Перший — поступова ескалація гібридної війни: використання «п’ятої колони», проксі-сил, ПВК і спецпідрозділів для підготовки обмеженої агресії без потреби пікових військових спроможностей.
Другий – швидка операція у разі слабкої реакції Заходу: раптове застосування сил спецпризначення чи десанту для захоплення частини території держави-члена НАТО, імовірно на північно-східному фланзі, де Балтія найбільш вразлива. В обох випадках Кремль, ймовірно, супроводжував би дії ядерним шантажем, щоб стримати допомогу союзників.
Мета – не утримання територій, а політичний примус і демонтаж архітектури безпеки у Східній Європі. Москва могла б висунути ультиматум: виведення союзницьких сил, відновлення військових обмежень для нових членів НАТО, демонтаж ключових об’єктів ПРО (зокрема в Польщі та Румунії) і заборону військової активності поблизу кордонів Росії
Підписатися |
Пошук росіян |
Сайт |
YouTube |
Зв’язок
