Над прірвою у балістиці. Сьогодні буду трохи обережно хвалити Європу, мав вчора дві прекрасні натхн…
25.01.2026Нацыянальная бясьпека. Дайджэст
Над прірвою у балістиці. Сьогодні буду трохи обережно хвалити Європу, мав вчора дві прекрасні натхненні зустрічі.
Вплив України на трансформацію європейської оборони важко переоцінити. Фактично, український опір змусив Європу вийти зі стану «геополітичної летаргії» і згадати про своє первинне призначення, бути здатними захистити власну територію, а не лише проводити поліцейські місії далеко за кордоном.
Ось конкретні докази того, як саме Україна змінила європейську стратегію:
1. Зміна філософії війни: Від «Бонсай-армій» до масовості
До 2022 року європейські армії були маленькими, високотехнологічними і призначеними для коротких експедиційних місій (наприклад, у Малі чи Афганістані). Війна в Україні показала, що в конфлікті з рівним супротивником “розумні” ракети закінчуються за тиждень, а далі потрібна маса, логістика і груба сила.
Саме український досвід змусив Британію запустити Project Nightfall з вимогою “дешево і багато” (£800k за ракету), замість традиційного «ідеально і дорого».
Європейський Союз офіційно визнав, що українська оборонна промисловість має бути інтегрована в європейську, адже Україна тепер володіє унікальними компетенціями у веденні великої війни, яких немає в жодної країни НАТО.
2. Повернення «Глибокого удару» (Deep Strike)
Європа десятиліттями покладалася на США у питанні нанесення ударів на велику відстань (понад 500 км). Україна довела, що без власної «довгої руки» неможливо зруйнувати логістику ворога.
Ініціатива ELSA (European Long-Range Strike Approach), про яку ми ще поговоримо з вами, виникла саме як реакція на використання ракет у війні проти України. Європейські генерали побачили, що без можливості бити по тилах (як це робить Україна дронами та «Нептунами») оборона приречена.
Німеччина, яка десятиліттями була пацифістською, через шок від війни почала фінансувати виробництво українських ракет, фактично визнавши, що українські рішення зараз ефективніші або швидші за власні.
3. Україна як «щит», а не «буфер»
Раніше Україну сприймали як «сіру зону» безпеки. Зараз у офіційних документах ЄС та заявах лідерів звучить теза, що лінія фронту в Україні — це і є кордон європейської безпеки.
Президент Зеленський прямо назвав цей конфлікт «ціннісним зіткненням», де Україна виконує функцію захисту всієї європейської цивілізації від “монстра Франкенштейна” імперських амбіцій.
Європа почала вчитися в України. Аналітичні центри закликають переймати українську модель «тотальної оборони» та стійкості суспільства, визнаючи, що стара європейська модель не витримала б такого удару.
Висновок:
Слушно зауважити що критика Європи справедлива щодо її минулого стану, але саме українська стійкість стала тим фактором, який змусив Європу «згадати, хто вона». Тому нам потрібно і далі сильніше працювати в цьому напрямку аби стимулювати Європу до активних дій.
Оцінка спроможностей Європи робити Балістику за годину…
Вплив України на трансформацію європейської оборони важко переоцінити. Фактично, український опір змусив Європу вийти зі стану «геополітичної летаргії» і згадати про своє первинне призначення, бути здатними захистити власну територію, а не лише проводити поліцейські місії далеко за кордоном.
Ось конкретні докази того, як саме Україна змінила європейську стратегію:
1. Зміна філософії війни: Від «Бонсай-армій» до масовості
До 2022 року європейські армії були маленькими, високотехнологічними і призначеними для коротких експедиційних місій (наприклад, у Малі чи Афганістані). Війна в Україні показала, що в конфлікті з рівним супротивником “розумні” ракети закінчуються за тиждень, а далі потрібна маса, логістика і груба сила.
Саме український досвід змусив Британію запустити Project Nightfall з вимогою “дешево і багато” (£800k за ракету), замість традиційного «ідеально і дорого».
Європейський Союз офіційно визнав, що українська оборонна промисловість має бути інтегрована в європейську, адже Україна тепер володіє унікальними компетенціями у веденні великої війни, яких немає в жодної країни НАТО.
2. Повернення «Глибокого удару» (Deep Strike)
Європа десятиліттями покладалася на США у питанні нанесення ударів на велику відстань (понад 500 км). Україна довела, що без власної «довгої руки» неможливо зруйнувати логістику ворога.
Ініціатива ELSA (European Long-Range Strike Approach), про яку ми ще поговоримо з вами, виникла саме як реакція на використання ракет у війні проти України. Європейські генерали побачили, що без можливості бити по тилах (як це робить Україна дронами та «Нептунами») оборона приречена.
Німеччина, яка десятиліттями була пацифістською, через шок від війни почала фінансувати виробництво українських ракет, фактично визнавши, що українські рішення зараз ефективніші або швидші за власні.
3. Україна як «щит», а не «буфер»
Раніше Україну сприймали як «сіру зону» безпеки. Зараз у офіційних документах ЄС та заявах лідерів звучить теза, що лінія фронту в Україні — це і є кордон європейської безпеки.
Президент Зеленський прямо назвав цей конфлікт «ціннісним зіткненням», де Україна виконує функцію захисту всієї європейської цивілізації від “монстра Франкенштейна” імперських амбіцій.
Європа почала вчитися в України. Аналітичні центри закликають переймати українську модель «тотальної оборони» та стійкості суспільства, визнаючи, що стара європейська модель не витримала б такого удару.
Висновок:
Слушно зауважити що критика Європи справедлива щодо її минулого стану, але саме українська стійкість стала тим фактором, який змусив Європу «згадати, хто вона». Тому нам потрібно і далі сильніше працювати в цьому напрямку аби стимулювати Європу до активних дій.