Атаки та жорсткі дії проти тіньового флоту росії – це один із небагатьох інструментів, де економічни…
Тіньовий флот – це не просто велика кількість старих танкерів. Це паралельна інфраструктура: судна з непрозорою власністю, прапори зручних юрисдикцій, фіктивне страхування, вимкнені AIS (Automatic Identification System), перевантаження “борт-у-борт” і повна деградація стандартів безпеки. Саме через цю схему росія змогла частково компенсувати санкційний тиск і зберегти валютний потік від експорту нафти. Тому удари по тіньовому флоту – це удари не по “залізу”, а по фінансовому кровообігу війни.
Ефективність таких дій проявляється не одномоментно, а кумулятивно. Кожне затримання танкера, кожен арешт вантажу, кожна відмова в страхуванні чи доступі до порту множать ризики для всієї схеми. Зростають фрахтові ставки, дорожчає страхування або воно зникає взагалі, збільшується час доставки, з’являються втрати на “завислих” партіях нафти. У підсумку навіть без формального зменшення обсягів експорту реальний дохід росії падає – через знижки, додаткові витрати та втрату передбачуваності.
Важливий і психологічний ефект. Тіньовий флот працює лише доти, доки всі його учасники впевнені, що правила можна ігнорувати без наслідків. Коли ж ризик стає персональним – для судновласника, страховика, трейдера, порту – система починає сипатися зсередини. Саме тому масова зміна прапорів під час рейсів або хаотичні переоформлення власності – це не ознака сили, а симптом нервозності.
Чи виправдані ці дії з точки зору міжнародного права? У більшості випадків – так. Мова йде не про піратство, а про застосування санкційного режиму, екологічних норм, правил морської безпеки і страхування. Старі танкери без належного покриття – це не лише інструмент обходу санкцій, а й реальна загроза екологічної катастрофи. Тому дії Європейський Союз, окремих прибережних держав і країн G7 виглядають не як ескалація, а як наведення порядку в міжнародних водах.
Аргумент про те, що росія “просто купить ще десяток танкерів”, часто звучить у дискусіях, але він поверхневий. Ринок старих суден не безмежний, кожне нове “корито” потребує екіпажу, прапора, страхової легенди і маршруту. Коли тиск стає системним, витрати зростають швидше, ніж можливість масштабування схеми. У якийсь момент економіка тіньового флоту перестає сходитися.
Головний ризик – не у відповідних діях проти тіньового флоту, а у їх половинчастості. Якщо тиск епізодичний і некоординований, Москва адаптується. Якщо ж це довгострокова, синхронізована політика з постійним підвищенням вартості обходу санкцій, ефект стає стратегічним.
У сухому залишку: атаки на тіньовий флот росії – ефективні настільки, наскільки вони системні, і виправдані настільки, наскільки війна фінансується саме через ці схеми. Це не швидка кнопка “зупинити експорт”, а повільний, але надійний інструмент економічного виснаження, який працює на користь безпеки України і всієї європейської морської архітектури.
* AIS (Automatic Identification System) – обов’язкова для більшості торговельних суден система, яка автоматично передає:
• назву та IMO-номер судна;
• координати;
• курс і швидкість;
• пункт призначення;
• прапор та тип судна;
Ці дані бачать інші судна, портові служби, берегова охорона та супутникові сервіси відстеження руху.
Вимкнений AIS – це ситуація, коли судно навмисно відключає або перестає передавати сигнал, щоб зникнути з публічного морського моніторингу.”
В.Ягун