Хроніки Глобального Розлому: Стаття 1. Вихідний код і карта світу перед бурею (01.01.2022)Щоб зрозум…
Стаття 1. Вихідний код і карта світу перед бурею (01.01.2022)
Щоб зрозуміти, чому сьогодні, у 2026 році, світ виглядає саме так — з палаючими терміналами, флотами дронів у протоках і жорсткими ультиматумами Трампа, — нам потрібно зробити крок назад. Навіть не крок, а повноцінний стрибок у часі. Давайте відмотаємо плівку на 1 січня 2022 року.
На світанку 2022-го архітектура міжнародної безпеки перебувала у стані того, що аналітики пізніше назвуть «ілюзією рівноваги». Світ тільки почав видихати після шоку пандемії COVID-19. Дипломатичні протоколи дотримувалися, саміти проводилися за розкладом, а глобальні ринки, здавалося, відновлювалися.
Але під цією тонкою плівкою нормальності вже відбувався тектонічний зсув, масштаби якого тоді бачили одиниці в розвідувальних спільнотах. Західні столиці жили економічними звітами та «зеленим порядком денним», тоді як на Сході вже була розкреслена карта майбутньої війни.
Давайте подивимося на цю карту очима геополітичного хірурга.
Анатомія Великого Розлому
Головна помилка колективного Заходу в той момент полягала у вірі, що протистоянню ще можна запобігти. Реальність же була такою: до 1 січня 2022 року Китай вже сформував прото-вісь, спрямовану на демонтаж гегемонії США.
Це не було спонтанною реакцією на санкції. Це була структура. Ще в липні 2021 року, за пів року до вторгнення росії в Україну, Пекін і москва формалізували ядро свого блоку, створивши організацію з цинічною назвою — «Група друзів на захист Статуту ООН».
Всупереч безневинній назві, ця структура стала дипломатичним авангардом антизахідної коаліції. До січня 2022 року в це «жорстке ядро» вже входило 18 держав. Саме вони склали фундамент тієї самої Осі, з якою ми маємо справу сьогодні.
Ось повний список цих країн, згрупований за регіонами, щоб ви оцінили масштаб охоплення:
Євразія та Близький Схід (Ядро сили):
1⃣ Китай — Архітектор, економічний донор і технологічний центр блоку.
2⃣ росія — Військовий таран, постачальник ресурсів і ядерна парасолька.
3⃣ Іран — Стратегічний партнер, який вже тоді інтегрувався у вісь (угода на 25 років з КНР).
4⃣ Білорусь — Плацдарм для тиску на Європу і логістичний хаб.
5⃣ Сирія — Клієнт, зобов’язаний виживанням москві та китайському вето в ООН.
6⃣ Палестина — Символічний елемент для ідеологічної мобілізації Глобального Півдня.
Азія (Тихоокеанський фланг):
7⃣ КНДР — Військовий проксі з ядерною зброєю, готовий до ескалації.
8⃣ Камбоджа — Надійний політичний клієнт Китаю всередині АСЕАН.
9⃣ Лаос — Економічно залежний васал Пекіна (боргова пастка через інфраструктуру).
Латинська Америка (Підчерев’я США):
1⃣0⃣ Венесуела — Нафтовий резервуар і ключовий антиамериканський форпост.
1⃣1⃣ Куба — Ідеологічний союзник і база радіолокаційної розвідки біля кордонів Флориди.
1⃣2⃣ Нікарагуа — Остаточно закріпила лояльність, розірвавши зв’язки з Тайванем наприкінці 2021 року.
1⃣3⃣ Болівія — Літієвий партнер з лівим урядом, лояльним до осі.
1⃣4⃣ Сент-Вінсент і Гренадини — Дипломатична підтримка в Карибському басейні.
Африка (Ресурсна база):
1⃣5⃣ Алжир — Найбільший військовий клієнт росії в регіоні.
1⃣6⃣ Ангола — Глибока боргова залежність від КНР (модель «нафта в обмін на кредити»).
1⃣7⃣ Еритрея — Стратегічний контроль над входом у Червоне море (Баб-эль-Мандебська протока).
1⃣8⃣ Екваторіальна Гвінея — Країна, де Китай вів переговори про створення військово-морської бази в Атлантиці.
Ці 18 країн вже тоді діяли як єдиний організм, синхронно голосуючи в ООН і створюючи політичне прикриття одна одній.
Парадокс подвійного стримування
Чому москва і Пекін, які історично мають масу взаємних підозр, зійшлися так близько? Відповідь криється в «парадоксі подвійного стримування». Стратегія США, що намагалася одночасно тиснути на військові амбіції кремля і технологічний підйом Китаю, дала зворотний ефект. Замість ізоляції, Вашингтон буквально штовхнув їх в обійми одне одного.