Для москви підсумки 2026 року виглядають найбільш драматично. Стратегічна мета путіна — повернути ро…
Відрізана від західних технологій і капіталів, росія остаточно перетворилася на сировинний придаток Китаю. Але навіть ця роль стала хиткою, оскільки Китай сам перебуває під ударом.
Втративши вплив в Африці (після розгрому найманців) і на Кавказі, втративши європейський газовий ринок, москва залишилася з величезною, але технологічно деградованою армією та економікою, що працює на знос. росія поки що збереглася на карті, але втратила суб’єктність. Тепер ключові рішення про її економіку ухвалюються не в кремлі, а під час торгів між Вашингтоном і Пекіном.
УКРАЇНА: СТРАТЕГІЯ ЇЖАТЦЯ У ВОГНІ ВІЙНИ
У цьому новому світі Україна посіла особливе, трагічне і героїчне місце. План примусу до миру (План Келлога), запропонований адміністрацією Трампа, так і не зміг зупинити маховик війни миттєво. Попри дипломатичний тиск, кровопролиття триває, а лінія фронту залишається розпеченою.
Ілюзії про швидку «заморозку» розвіялися. Натомість Захід перейшов до стратегії війни на виснаження агресора руками українців. Україна остаточно перетворилася на «європейського їжатця» — державу, яку москва не може проковтнути, не померши від внутрішніх розривів.
Захід, усвідомивши, що путін не зупиниться, почав накачувати Київ зброєю вже не для переговорів, а для тотального перемелювання російського військового потенціалу. Український ВПК, інтегрований з європейським, став головним арсеналом континенту. Україна стала щитом «Синьої Фортеці», приймаючи на себе удари, призначені для НАТО, і платячи за безпеку Європи найвищу ціну.
ЄВРОПА: ПРОБУДЖЕННЯ СИЛИ ТА КІНЕЦЬ «ВОУК»
Старий Світ пережив подвійну шокову терапію — військову і ментальну.
По-перше, ультиматум Трампа «Плати або йди» спрацював. До 2026 року НАТО — це військовий табір. Німеччина, Польща, Франція запустили свої заводи на повну потужність.
По-друге, стався ментальний зсув. Перед обличчям екзистенційної загрози зі Сходу, західні суспільства почали відмовлятися від «розкішних переконань» епохи 2010-х. Культурні війни вщухли. Порядок денний DEI (різноманітність заради різноманітності) в арміях поступився місцем меритократії та бойовій ефективності. Захід став жорсткішим, злішим і зібранішим.
НОВА ЕТИКА: ТРАНЗАКЦІЙНА БАГАТОПОЛЯРНІСТЬ
Найважливіша зміна відбулася в головах. Ера ліберального ідеалізму закінчилася. Настала ера «Транзакційної багатополярності».
У цьому світі відносини будуються за принципом угоди:
Ти хочеш захисту США? Покажи свій військовий бюджет.
Ти хочеш торгувати із Заходом? Відмовся від китайських технологій.
Ти диктатор і погрожуєш сусідам? Чекай на «Томагавк» або десант, а не на «глибоке занепокоєння» ООН.
Цей світ більш небезпечний? Безумовно. Але він і більш чесний. Ілюзії 2022 року розвіялися. Ми живемо в реальності, де право сильного знову стало аргументом, але тепер це право підкріплене не тільки грубою силою, а й інтелектуальною, технологічною та економічною перевагою демократій.
Демократії, які здавалися слабкими, пухкими і декадентськими, довели, що здатні мобілізуватися, перегрупуватися і дати здачі. І це, мабуть, головний урок «Глобального Розлому».
На цьому ми завершуємо наш цикл хронік. Дякую, що пройшли цей шлях аналізу разом зі мною. Майбутнє не визначене наперед, але тепер ми хоча б розуміємо правила гри, за якими воно будуватиметься.”
Эд.Рубін