By Belkorpus На прикладі рашистського воєнно-промислового комплексу експерти розповідають про видимі та невидимі складнощі війни РФ проти України.
Росія обходить американський експортний контроль, використовуючи свої розвідувальні служби та міноборони, які контрабандою провозять мікроелектроніку та інші західні компоненти, необхідні для крилатих ракет та іншої високоточної керованої зброї. Транзитними країнами є Вірменія та Туреччина.
Московія була змушена різко сповільнити виробництво ракет та іншої зброї на початку війни в лютому 2022 року, – щонайменше на 6-ть місяців. Але наприкінці 2022 року військово-промислове виробництво знову почало набирати обертів.
Перед війною РФ могла виготовляти 100 танків на рік; зараз – 200.
Рашисти збираються виробляти 2 млн артснарядів на рік — це більше, ніж Сполучені Штати та Європа.
Виробничі витрати Мордору набагато нижчі, ніж Заходу, частково через нехтування безпекою та якістю. Виготовлення 155-мм артснаряду західній країні коштує $5000 – $6000, тоді як виробництво 152-мм Росії – приблизно $600.
Московити мають і вразливі місця:
Російське виробництво не встигає за темпами використання боєприпасів та втрати техніки. Наприклад, збираючись виготовляти 2 млн. боєприпасів на рік, торік вони “випуляли” близько 10 млн снарядів. Це змусило кремль відчайдушно шукати альтернативні джерела для збільшення своїх запасів, намагаючись укласти угоду про зброю з Північною Кореєю.
Москва стикається з дефіцитом ракетного палива та основної вибухівки, які важче провезти контрабандою, ніж електронні плати. Цей дефіцит стримує кремль від ще більшого нарощення випуску боєприпасів, ракет чи бомб.
Збільшення військового виробництва дорого обійшлося для економіки: РФ перерозподілила майже третину комерційного сектору на виготовлення зброї. Країна стикається з дефіцитом робочої сили, що також ускладнює подальше промислове зростання.
Як на мене, то ключовий висновок цієї статті такий: Захід змінює ставлення до війни в Україні і готовий визнати (бодай непрямо) черговий промах власних розвідок, – з розрахунками відновлювальної спроможності рашистів. Стратеги НАТО повинні по-новому зверстати свої військові стратегії, в тому числі – й алгоритми забезпечення їх арсеналів. США та ЄС не можуть відставати від “осі зла” в гонитві озброєнь, тим паче – в такий вирішальний момент. І, звісно, слід переглянути свої погляди на матеріально-технічне забезпечення ЗСУ.
Підписуйтеся на “Орестократію”.