І ось тут починається пастка, яку самі безбілетники не помічають. Відмова платити за парасольку – це насправді відмова робити добро власній країні. Чому? Тому що парасольку, яку тримає одна рука, рано чи пізно опускають. Вашингтон устає і каже: тримайте самі. Саме звідси взялася гаазька ціль у 5%. Логіку страхування в ній уже фактично замінила інша логіка: кожен утримує свою армію сам. Тобто ті, хто економив на внеску, самі підштовхують Альянс до стану, коли кожна країна знову кидатиме гроші у власну чорну діру. Іспанія сьогодні заощаджує 3% ВВП. А скільки коштує безпека для країни, над якою парасольки немає зовсім? У Європі є точна відповідь на це питання.
Україна витрачає на оборону 2,8 трильйона гривень, близько 68 мільярдів доларів. Це 27,2% ВВП і майже 60% усіх державних видатків. Дефіцит бюджету закладено на рівні 18,4% ВВП. 42,3% усіх видатків 2026 року планують покрити зовнішніми надходженнями, а державний і гарантований борг, за оцінкою Центру економічної стратегії, має перевищити річний ВВП і сягнути 106%. Ось що таке армія без парасольки, коли ворог уже прийшов. Це не 2%, не 3,5% і навіть не 5%. Це чверть усього, що виробляє країна, і більша частина бюджету. Україна сьогодні – живий рахунок-фактура, який варто покласти на стіл у Мадриді: ось скільки коштувала б вам безпека, якби парасольку справді склали.
Але найголовніше інше. Україна, яка витрачає 27% ВВП, значною мірою позичених у союзників, для Альянсу вигідніша, ніж Україна-член. Це легко порахувати. Уявіть, що Україну прийняли. Тоді спрацьовує п’ята стаття, і війна з Росією стає спільною справою НАТО. Рахунок за оборону переходить на Альянс, а платити по ньому доведеться не лише грошима, а й солдатами. Тепер подивіться, як влаштовано все зараз. Російська армія перемелюється об українську, а не об польську чи литовську. Частину витрат союзники покривають грантами, частину кредитами. Наприклад, бюджет-2026 переписали під 45 мільярдів євро від ЄС, з яких 31,8 мільярда спрямовано на безпеку і оборону. Це частина кредиту на 90 мільярдів євро на 2026-2027 роки, і тут варто бути точним. Рада ЄС записала, що повертати його доведеться лише після того, як Росія заплатить репарації, а відсотки покриватиме бюджет ЄС. Тобто фактично це грант. Але решта боргу нікуди не поділася, саме тому він і перевищує річний ВВП. А досвід сучасної війни Альянс отримує практично безкоштовно. За даними Euromaidan Press, Україна 2025 року виготовила щонайменше 4 мільйони дронів, тоді як США роблять лише 100 тисяч бойових дронів на рік.
Отже, хто насправді платить за безпеку Європи? Український платник податків. Сьогодні кров’ю, а завтра боргом, який уже більший за все, що країна виробляє за рік. Це та сама логіка, яку я називаю економікою збитків: ризик перекладають на платника податків, а вигоду залишають собі. Тільки цього разу ризик переклали на чужого платника, і зробив це не уряд, а цілий клуб держав.
А вигода тут цілком конкретна, і її можна порахувати. Почнімо з Вашингтона. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому пряму американську допомогу Україні фактично припинили. Замість неї з’явилася схема PURL: європейці й канадці купують американську зброю і передають її Україні. Тобто США більше не дарують, а продають. 2025 року за цією схемою Україна, як пише Bloomberg, отримала 4,3 мільярда доларів, а на 2026 рік Київ оцінює потребу в 15 мільярдів. Генсек НАТО Марк Рютте розраховує, що до кінця 2026 року внески сягнуть щонайменше мільярда доларів на місяць. Кожен такий мільярд – це замовлення для американської оборонної промисловості, оплачене європейським платником податків. Цікаво, що Франція в цій схемі участі не бере. Париж вважає, що європейські гроші мають іти на європейські заводи, а не в США.