Російська користь для Китаю описується коротко: дешева сировина на вході, дорогий китайський товар на виході, плюс безкоштовне ослаблення західних конкурентів чужими руками. Усе це працює рівно доти, доки Москва лишається слабкою, стабільною, передбачуваною і залежною. Ядерний удар ламає кожну з чотирьох умов одразу, додаючи головне, чого Пекін не переносить на дух: некеровану конфронтацію, перебіг якої визначає не він.
Важелі в Китаю є, і він ними вже користувався.
У липні 2023 року Financial Times із посиланням на західні та китайські джерела повідомила, що Сі Цзіньпін під час березневого візиту до Москви особисто застеріг Путіна від застосування ядерної зброї проти України. Дмітрій Пєсков відповів рівно так, як відповідають на влучання в ціль, і його слова тоді навів РБК: підтвердити не може, суть переговорів викладено в підсумкових документах, усе інше є вигадками. Три роки по тому китайський міністр повторює те саме фінському президентові, а фінський президент, на відміну від анонімних джерел FT, називає себе.
Берсерк напередодні Східного економічного форуму
І ось на цьому тлі звучить друга заява дня, уже зсередини російської системи. Але перш ніж її цитувати, потрібна цифра, без якої вона не читається.
Військові витрати Росії в першому кварталі 2026 року сягнули 5,908 трильйона рублів, підрахував за даними Мінфіну науковий співробітник німецького Інституту проблем міжнародної безпеки Яніс Клюге, чиї викладки наводить The Moscow Times. Відносно того самого періоду торік це зростання майже на 30 відсотків, відносно першого кварталу 2022 року зростання в 4,6 раза, і вперше за всю війну частка військових витрат у бюджеті дійшла до 46 відсотків. У перерахунку на добу це близько 65 мільярдів рублів, майже мільярд доларів щодня, включно з вихідними і державними святами.
Ось із цієї арифметики й росте обережність людей, які ще нещодавно мовчали.
Спецпредставник Путіна зі зв’язків з міжнародними організаціями Борис Тітов в інтерв’ю РБК перед Східним економічним форумом порівняв повну переорієнтацію економіки на військові потреби з “режимом берсерка”. За його словами, які цитує Mail.ru, це взагалі не економіка, такий режим здатний існувати лише обмежений час, і про необхідність його запровадження слід сто разів задуматися. Тітов не перший. П’ятого серпня мер Москви Сергій Собянін в інтерв’ю гендиректору ТАСС назвав розмови про мобілізацію всієї економіки нікчемними і, як передавав Інтерфакс, додав формулювання, яке в Росії вимовляють уголос нечасто: вбити нормальну економіку означає вбити взагалі країну.
Це не фронда. Тітов і Собянін не опозиціонери і не дисиденти, вони адміністратори, і говорять вони не про мораль, а про строки. Російська еліта не проти війни, вона проти того варіанта війни, за якого закінчується ресурс для дерибану. Їй потрібна можливість заробляти всередині країни і зберігати зароблене назовні, а перспектива Радянського Союзу версії 2.0 з консультаціями в північнокорейських товаришів не влаштовує нікого з тих, у кого діти в західних університетах. Коли такі люди починають уголос говорити про берсерка, це не бунт. Це прохання позначити стелю.
Складіть дві новини одного дня, і вийде опис коридору, в якому Росія зараз перебуває.
Згори стелю тримає Пекін, якому російська ядерна ескалація обходиться дорожче, ніж російська сировина приносить. Знизу тисне власна економіка, про стан якої заговорили ті, хто її обслуговує. Ядерну опцію закрито не українською ППО і не західними санкціями, а арифметикою китайського товарообігу. Напад на НАТО, на оцінку Стубба, неможливий через сукупний конвенційний і ядерний потенціал альянсу.