Обидва серійні дивізіони ПКРК «Нептун» перейшли б у режим оперативного чергування вздовж узбережжя Одеської та Миколаївської областей із ретельним маскуванням позиційних районів та розгортанням хибних позицій із макетами. Управління дивізіонів інтегрувалося б з мобільними радіолокаційними станціями «Мінерал-У» та розвідувальними БПЛА Bayraktar TB2 для забезпечення пасивного режиму виявлення цілей без демаскувального випромінювання.
Наявні пускові установки РСЗВ «Вільха» та «Вільха-М» розподілилися б між окремими артилерійськими бригадами на північному напрямку для оборони Києва та Чернігова, на східному для Харківського напрямку та ОСПД, а також на південному для оборони кримських перешейків із децентралізованим розосередженням боєкомплектів у підземних захищених сховищах, тоді як дивізіон ОТРК «Сапсан» посів би приховані стартові позиції в лісових масивах Житомирської, Чернігівської та Полтавської областей.
Логіка воєнних дій після нападу РФ та стратегічний прогноз
Раптове вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року за наявності змодельованого ракетного потенціалу отримало б високотехнологічную та руйнівну відповідь з боку Збройних Сил України.
Два боєздатні дивізіони ПКРК «Нептун» (12 пускових установок із сумарним залпом у 48 крилатих ракет Р-360) повністю заблокували б оперування російського флоту в північно-західній частині Чорного моря, унеможлививши висадку морського десанту на Одеському чи Миколаївському напрямках через гарантоване знищення десантних кораблів проекту 775 та 11711 на підходах.
Ракетний крейсер «Москва» та фрегати проекту 11356Р зазнали б скоординованих ударів масованими залпами дивізійного масштабу, що призвело б до їхнього затоплення або виведення з ладу в перші 48 годин війни, змусивши залишки сил відступити до Севастополя чи Новоросійська зі втратою панування на морі.
На сухопутному театрі наявність 450–500 коригованих ракет «Вільха» та «Вільха-М» дозволила б наносити точкові вогневі удари по колонах техніки, мостах, переправах та штабах противника на відстані від 70 до 120 км.
Основною перевагою українських розробок над американськими ракетами GMLRS для систем HIMARS є маса бойової частини, яка для «Вільхи» становить 250 кг проти 90 кг для GMLRS, що забезпечувало б повне знищення капітальних інфраструктурних об’єктів та укріплених командних пунктів.
На північному напрямку ЗСУ змогли б методично знищити логістичні колони постачання та важку бронетехніку противника ще на марші, не допускаючи оточення Києва, а на південному напрямку точні удари «Вільхи-М» по вузьких перешийках Чонгар та Перекоп заблокували б просування російських військ з Кримського півострова, унеможливлюючи захоплення Херсона та Мелітополя.
Введення в дію ОТРК «Сапсан» із дальністю стрільби до 500 км, масою бойової частини 500 кг, швидкістю польоту до 2300 м/с та траєкторією падіння під кутом 80–90 градусів, що робить його ракети практично невразливими для російських систем ППО С-300 та С-400, дало б Україні можливість перенести воєнні дії на територію агресора з першої хвилини конфлікту.
Основними цілями стали б військові аеродроми РФ та Білорусі, такі як Саки, Бельбек, Джанкой, Гвардійське в Криму, а також літовища в Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях, де удар балістичними ракетами по злітно-посадкових смугах та стоянках літаків Су-34, Су-30СМ і гелікоптерів Ка-52 призвів би до часткового паралічу