Оскільки ці прилади виробляються виключно в Російській Федерації, у період з 2014 по 2020 рік українські спецслужби, зокрема Головне управління розвідки Міністерства оборони, налагодили дієві неофіційні канали таємного постачання клістронів з території ворога. Проведення публічних обшуків ДБР повністю розсекретило ці схеми, скомпрометувало агентурну мережу та заблокувало подальший імпорт дефіцитних деталей. Незважаючи на те, що через хвилю громадського обурення прилади повернули частинам протягом кількох днів, судова тяганина щодо арешту військового майна тривала до кінця року, провадження закрили лише у листопаді 2020 року за відсутністю складу злочину, а Міністр оборони Андрій Таран офіційно констатував, що неузгоджені дії правоохоронних органів підірвали бойову готовність частин ППО, які прикривали стратегічні центри та повітряний простір країни.
Адміністративне затягування державних випробувань
Наслідком фінансового голодування та бюрократичних перешкод стало критичне зміщення термінів державних випробувань перспективного озброєння. Державні випробування високоточної системи «Вільха-М» із дальністю польолу до 120 км планувалося завершити у другому кварталі 2020 року з розгортанням серійного виробництва у 2021 році, проте пуски на Одеському полігоні «Алібей» затягнулися до осені 2021 року, і до моменту російського вторгнення комплекс так і не надійшов до військ у промислових масштабах.
Аналогічна доля спіткала протикорабельний комплекс «Нептун»: ухвалене у серпні 2020 року рішення про прийняття його на озброєння реалізувалося у контракт на постачання першого дивізіону лише наприкінці грудня 2020 року.
Через банкрутство вітчизняного виробника КрАЗ комплекс довелося терміново переводити на чеську колісну базу TATRA, що вимагало додаткового часу для інтеграції, випробувань та налаштування гідравлічних систем у зимових польових умовах на початку 2022 року, а перші серійні ракети Р-360 надійшли до Одеси лише наприкінці лютого 2022 року, безпосередньо перед початком бойових дій.
А тепер моделювання ракетного потенціалу станом на лютий 2022 року. Якби все йшло як йшло.
За умови безперервного фінансування оборонного замовлення на рівні показників 2018–2019 років, стабільної роботи Павлоградського хімічного заводу та відсутності адміністративного тиску на розробників, ВПК України до лютого 2022 року був здатний накопичити потужний ракетний арсенал стратегічного значення. Замість фактичних 90–100 одиниць базової версії Р-624, підприємства кооперації КБ «Луч» за період з середини 2019 по початок 2022 року могли виготовити та передати Збройним Силам не менше 450–500 одиниць коригованих снарядів Р-624 та Р-624М «Вільха / Вільха-М», що дозволило б повністю забезпечити боєкомплектом щонайменше три повноцінні артилерійські дивізіони великої потужності.
У сегменті протикорабельних комплексів «Нептун» замість одного дослідного неповного комплекту ВМС України мали б на бойовому чергуванні 2 повністю боєздатні серійні дивізіони на шасі TATRA із сумарним боєкомплектом у 144 бойові ракети Р-360, виходячи з розрахунку вартості 25,9 млн доларів на дивізіон за курсом 2021 року та штатної комплектації по 72 ракети на дивізіон, де у 6 пускових установках дивізіону розміщується по 4 ракети на пускову установку УСПУ-360, транспортно-заряджальну ТЗМ-360 та транспортну машину ТМ-360.
Стосовно ОТРК «Сапсан» («Грім-2»), де у військах станом на 24 лютого 2022 року було нуль бойових одиниць через заморожування проекту на етапі паперового проектування, ОПК випустив би першу дослідну батарею у складі 2 пускових установок, 2 машин заряджання та командних машин, а також розгорнув би перший серійний дивізіон із 6 пускових установок та загальним арсеналом у 24–36 твердопаливних балістичних ракет класу «земля-земля» з дальністю ураження до 500 км.
Сценарій превентивної мобілізації оборонного сектору (вересень 2021 – лютий 2022)