Геополітичні та військово-стратегічні наслідки для РФ та висновки
Катастрофічний провал початкового плану «бліцкригу», викликаний вогневою потужністю та далекобійністю України, мав б довгострокові наслідки для путінського режиму. Російська Федерація втратила б у перші тижні війни втричі більше особового складу та дефіцитної техніки, включаючи флагманські кораблі та десятки літаків прямо на аеродромах базування, що спровокувало б кризу управління всередині Генерального штабу ЗС РФ та деморалізацію армії. Успішні удари по об’єктах у глибокому тилу зруйнували б внутрішній суспільний договір у Росії про безпечну війну на чужій території.
Усвідомлення наявності в України суверенного балістичного потенціалу змусило б Кремль утримуватися від масованих ракетних атак по українських містах та енергетичній інфраструктурі через неминучість симетричної відплати по російських НПЗ, електростанціях та оборонних підприємствах, таких як Каменський хімічний завод.
Ретроспективний аналіз та альтернативне моделювання української ракетної програми за період 2019–2022 років демонструють масштаб наслідків політико-адміністративних рішень для національної безпеки. Припинення фінансування Павлоградського хімічного заводу, зрив таємних поставок клістронів для ППО через непрофесійні дії ДБР та бюрократичне затягування державних випробувань новітньої зброї призвело до того, що на момент початку широкомасштабного вторгнення Збройні Сили України не мали необхідного обсягу серійного ракетного озброєння. Реалізація змодельованого сценарію безперервного розвитку ракетних озброєнь та превентивної мобілізації промисловості дозволила б Україні нанести агресору неприйнятних військових, економічних та репутаційних втрат у перші ж години війни, нівелювавши перевагу РФ у повітрі та на морі, локалізувавши конфлікт у прикордонних районах та зберігши тисячі життів українських військових і цивільних громадян.”
Ігор Савчук