Держава повинна стати головним замовником, який через гарантований викуп стимулює внутрішню конкурен…
Титан, літій, уран. Ці ресурси є критичними для оборонки та енергетики Півночі. Стратегія України полягає не в їхньому продажу, а у використанні як застави та базису для створення спільних підприємств на території України або у безпечних зонах поблизу кордонів. Якщо Європа хоче незалежності від Китаю у рідкісноземельних металах, вона повинна інвестувати у повний цикл видобутку і переробки в Україні, забезпечуючи при цьому військову безпеку цих об’єктів.
Арабський світ (Південь) має надлишок капіталу, але гострий дефіцит продовольчої безпеки. Україна повинна пропонувати не просто зерно, а “ф’ючерси на виживання”, довгострокові контракти на постачання продовольства в обмін на суверенні інвестиції арабських фондів у логістичну інфраструктуру (порти, залізниці, склади) по вісі Північ-Південь.
Після завершення інтенсивної фази війни Україна матиме сотні тисяч людей з унікальним бойовим досвідом. Замість того, щоб дозволити їм стати проблемою для внутрішньої стабільності, держава може структурувати цей потенціал для надання послуг з безпеки, тренування та захисту інфраструктури для європейськи та арабських країн (витісняючи російські впливи із Близького Сходу та Пінвнічної Африки). Це пряме джерело надходження зовнішнього капіталу в бюджет і впливу на Південь.
Потрібне створення спеціальних економічних зон для ВПК та важкої промисловості, де зняті всі екологічні та ідеологічні (ESG) й бюрократичні обмеження, які душать європейську промисловість. Інвестор з Півночі (наприклад, шведська чи нідерландська збройова компанія) отримає в Україні майданчик, де він зможе розробити, виробити і випробувати ракету чи то “ракето-дрон” у десять разів швидше і дешевше, ніж у себе вдома.
Ще один ключовий напрямок, це Білорусь. Її неможливо “вмовити” вийти зі сфери впливу росії та Китаю. Її можна лише вирвати, створивши ситуацію, коли Москва буде надто слабкою, щоб утримати, Пекін не зможе мати з Білорусі зиску та “чорного ходу” до ЄС, а Мінськ, надто залежним від нових торговельних і безпекових реалій вертикалі Північ-Південь. Видалення пухлини режиму Лукашенка та негайне підключення до нової кровоносної системи українсько-балтійської логістики потребуватиме швидкого хірургічного втручання.
Україна історично приречена або стати об’єктом чужих інтересів та поділу по вісі Схід-Захід, або відновити свою природну роль упорядковувача вісі Північ-Південь. Стратегія України полягає у тому, щоб максимізувати свою структурну незамінність у потоках, що формують регіональний порядок, як вузловий посередник, без якого система не може функціонувати ефективно. Припинити бути територією, через яку проходять потоки, що приносять вигоду іншим гравцям, і стати натомість центром, який контролює та визначає рух цих потоків. Такою колись була середньовічна українська держава Русь, найбільш могутня, розвинена і багата країна Європи.”
Norton H-r