Росія прагне розподілу світу як у Ялтинській конференції, незважаючи на сучасні реалії

Нацыянальная бясьпека. Дайджэст

І не лише тому, що вона стала токсичною для інших країн, включно для її партерів, які дистанціюються від неї як з морально-етичних причин, так і через загрозу вторинних санкцій. Війна підриває економіку та міць Росії, що применшує можливості її зовнішньої експансії та ставить під загрозу саме її існування, як цілісної країни.
Незважаючи на очевидність таких перспектив, Росія не припиняє війни проти України, сподіваючись примусити її капітулювати. За розрахунками Путіна, перемога над Україною повністю змінить ситуацію і дасть йому змогу нав’язувати свою волю як пострадянським країнам, так і всій Європі. На його думку, це створить умови для розподілу світу між Росією та США і Китаєм. Тим паче, що Д. Трамп начебто перейшов на бік Росії і демонструє готовність до таких речей.
Тому в Росії вже почали балакати про «Ялту 2.0», якою має стати зустріч лідерів США, КНР та РФ у листопаді ц.р. під час саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва у китайському місті Шеньчжень. А у російських ЗМІ з’явилися карти, де Росії відводиться весь пострадянський простір та Європа, Сполученим Штатам Америки – Західна півкуля, а КНР – Південно-Східна Азія.
Для тих, хто вже не пам’ятає – Ялтинська конференція відбулась наприкінці Другої світової війни, в лютому 1945 року, у Лівадійському палаці поблизу Ялти за участю лідерів СРСР, США та Великобританії, які складали основу антигітлерівської коаліції. Головним геополітичним підсумком цієї зустрічі став фактичний розподіл Європи між США та СРСР.
До сфери впливу Америки було включено Західну Європу, а до Радянського Союзу – Центрально-Східну Європу та Балтію. Німеччина також була розподілена. В більш широкому сенсі США та СРСР поділили і світ. Америці дісталася Західна півкуля, а СРСР – Євразія.
Такого ж Росія домагається і тепер. При цьому, російська пропаганда повністю ігнорує те, що нинішня ситуація абсолютно інша, аніж була в 1945 році. Тоді США та СРСР були союзниками та переможцями у війні. А їх військові потенціали були приблизно рівними за характером. Наявність у США ядерної зброї та перевага у стратегічній авіації, так би мовити, компенсувалася значно більшими Сухопутними силами у СРСР. А ядерну зброю Радянський Союз активно створював.
США переважали Радянський Союз економічно. Особливо в умовах, коли значна частина економічної інфраструктури СРСР була зруйнована війною. Але він мав можливість її відновити і домігся цього досить швидко. Вже у 1960-х роках радянська економіка вийшла на рівень понад половини американської і навіть намагалася її наздогнати. А військово-промисловий комплекс СРСР навіть у найгірші часи нічим не поступався ВПК США.
Європа, розділена національними кордонами, також була зруйнована війною. Тому їй була потрібна зовнішня допомога. Підтримку Західної Європи брали на себе США, а Центрально-Східної і Балтії – СРСР, хоча він сам був у вкрай важкому економічному стані. Крім того, в Європі знаходились потужні угруповання військ США та Радянського Союзу. Все це давало їм змогу контролювати свої частини Європи.
Союзником США та провідником американських інтересів в Європі була Великобританія. Вона втратила своє значення як світова держава, але мала потужну економіку та зберігала вплив на свої колонії, в тому числі, Індію, яка була найбільшою із таких.
Партнером, а по суті, сателітом Радянського Союзу виступав Китай. СРСР надав вирішальну допомогу при його звільненні від Японії та підтримував економічно. Це сприяло зміцненню позицій Радянського Союзу в Азії та збільшувало вагу у відносинах зі США (хоча на той час Китай не був навіть регіональним центром сили).
Інших таких центрів сили тоді не існувало. Франція і Німеччина, які до Другої світової війни були провідними країнами Європи, були у важкому стані і не могли претендувати на таку роль. Перша із них була частково зруйнована внаслідок бойових дій на її території, а друга – повністю розгромлена, а потім і розділена між союзниками по антигітлерівській коаліції.