Розбитою була також Японія, яка намагалася підпорядкувати собі Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Внаслідок поразки у війні вона втратила як свої амбіції, так і можливість їх реалізувати та опинилася під сферою впливу США.
Загалом такі обставини і стали підґрунтям для побудови США і Радянським Союзом своїх сфер впливу у світі. Світ став двополярний. А між його центрами сили виникла Холодна війна, яку супроводжували збройні конфлікти в зонах перетину їх інтересів.
З того часу ситуація принципово змінилася. Після розпаду СРСР в 1991 році США залишаються найбільш потужною у світі державою. Однак в такому світі з’явилися нові центри сили світового та регіонального рівнів. Другим із них після США за своїм потенціалом став Китай. Наразі він багато в чому наздоганяє Америку, виходячи на один рівень з нею. Зараз вони є як найбільшими у світі торговельно-економічними партнерами, так і конкурентами та суперниками.
До них наближається Об’єднана Європа у вигляді ЄС та європейської складової НАТО. Вона не має амбіцій світового лідерства, однак впевнено займає місце найбільш потужного регіонального лідера в економічному, демографічному та військовому відношенні. При цьому, незважаючи на проблеми, пов’язані з політикою Д. Трампа, вона залишається головним союзником США та підтримує збалансовані торговельно-економічні відносини між ними і Китаєм.
Як було згадано вище, Росія також намагається стати світовим центром сили та вважає себе рівною зі США та КНР. Однак, така рівність є лише за ядерною зброєю та розмірами території. Економічно (за розмірами ВВП) Росія поступається США у п’ятнадцять разів, Китаю – в 10, а Європі – в 9. Кількість населення Росії в 2,5 разів менша, ніж у США, в 10 разів – ніж у КНР та в 3 рази – ніж у Європи. Такі ж співвідношення і у їх мобілізаційних потенціалах.
До початку війни Росії проти України всі вірили, що російські збройні сили дійсно на другому місці у світі. Зараз всі побачать, чого вони насправді варті. Україна, яку вважали набагато слабшою за Росію у військовому відношенні, змогла зупинити її та, навіть, почала змінювати ситуацію на фронті на свою користь. На відміну від СРСР, який був серед переможців гітлерівської Німеччини, Росія зав’язла у війні проти України і не може досягти відчутних успіхів. Тим паче, навіть зможе впоратися з Росією, як і НАТО, який вже суттєво перевищує її за своєю потужністю. Однак, Європа не зупиняється на цьому. Тривають заходи з її масштабного переозброєння, які розраховані до 2030 року. Тому Росія не зможе здолати Європу у випадку, якщо наважиться напасти на неї.
Змінився також і характер відносин між Москвою та Пекіном. Якщо під час розподілу світу в 1945 році Китай був сателітом СРСР, то тепер він є сюзереном для Росії. Вона повністю залежить від нього економічно, а отже і політично. Дане питання вже неодноразово розкривалося і не потребує додаткового висвітлення.
Протягом останніх десятиліть у світі виникли також інші регіональні центри сили, які не поступаються Росії. Зокрема, серед них можна відзначити Бразилію, Індонезію, Південно-Африканську Республіку та Туреччину. А Індія взагалі вдвічі переважає Росію за обсягом ВВП, в десять разів за кількістю населення і також володіє ядерною зброєю.
Тобто, світ став багатополярний з двома провідними центрами сили, яким ж є США та Китай, і кількома регіональними різної потужності. Росія є лише одним із них, і то не найбільш потужним. Тому ані США, ані Китай не вважають Росію рівною собі і не заміряються ділити з нею світ.
Так, ще в жовтні 2025 року напередодні зустрічі лідерів США та КНР у Південній Кореї, Д. Трамп відмовився визнати Росію великою світовою державою. А Сі Цзіньпінь натякнув, що їй немає місця у американо-китайських відносинах. По суті, вони лише переслідують свої цілі стосовно Росії, а Д. Трамп ще й намагається реалізувати з нею свої особисті оборудки.
Загалом такі обставини і стали підґрунтям для побудови США і Радянським Союзом своїх сфер впливу у світі. Світ став двополярний. А між його центрами сили виникла Холодна війна, яку супроводжували збройні конфлікти в зонах перетину їх інтересів.
З того часу ситуація принципово змінилася. Після розпаду СРСР в 1991 році США залишаються найбільш потужною у світі державою. Однак в такому світі з’явилися нові центри сили світового та регіонального рівнів. Другим із них після США за своїм потенціалом став Китай. Наразі він багато в чому наздоганяє Америку, виходячи на один рівень з нею. Зараз вони є як найбільшими у світі торговельно-економічними партнерами, так і конкурентами та суперниками.
До них наближається Об’єднана Європа у вигляді ЄС та європейської складової НАТО. Вона не має амбіцій світового лідерства, однак впевнено займає місце найбільш потужного регіонального лідера в економічному, демографічному та військовому відношенні. При цьому, незважаючи на проблеми, пов’язані з політикою Д. Трампа, вона залишається головним союзником США та підтримує збалансовані торговельно-економічні відносини між ними і Китаєм.
Як було згадано вище, Росія також намагається стати світовим центром сили та вважає себе рівною зі США та КНР. Однак, така рівність є лише за ядерною зброєю та розмірами території. Економічно (за розмірами ВВП) Росія поступається США у п’ятнадцять разів, Китаю – в 10, а Європі – в 9. Кількість населення Росії в 2,5 разів менша, ніж у США, в 10 разів – ніж у КНР та в 3 рази – ніж у Європи. Такі ж співвідношення і у їх мобілізаційних потенціалах.
До початку війни Росії проти України всі вірили, що російські збройні сили дійсно на другому місці у світі. Зараз всі побачать, чого вони насправді варті. Україна, яку вважали набагато слабшою за Росію у військовому відношенні, змогла зупинити її та, навіть, почала змінювати ситуацію на фронті на свою користь. На відміну від СРСР, який був серед переможців гітлерівської Німеччини, Росія зав’язла у війні проти України і не може досягти відчутних успіхів. Тим паче, навіть зможе впоратися з Росією, як і НАТО, який вже суттєво перевищує її за своєю потужністю. Однак, Європа не зупиняється на цьому. Тривають заходи з її масштабного переозброєння, які розраховані до 2030 року. Тому Росія не зможе здолати Європу у випадку, якщо наважиться напасти на неї.
Змінився також і характер відносин між Москвою та Пекіном. Якщо під час розподілу світу в 1945 році Китай був сателітом СРСР, то тепер він є сюзереном для Росії. Вона повністю залежить від нього економічно, а отже і політично. Дане питання вже неодноразово розкривалося і не потребує додаткового висвітлення.
Протягом останніх десятиліть у світі виникли також інші регіональні центри сили, які не поступаються Росії. Зокрема, серед них можна відзначити Бразилію, Індонезію, Південно-Африканську Республіку та Туреччину. А Індія взагалі вдвічі переважає Росію за обсягом ВВП, в десять разів за кількістю населення і також володіє ядерною зброєю.
Тобто, світ став багатополярний з двома провідними центрами сили, яким ж є США та Китай, і кількома регіональними різної потужності. Росія є лише одним із них, і то не найбільш потужним. Тому ані США, ані Китай не вважають Росію рівною собі і не заміряються ділити з нею світ.
Так, ще в жовтні 2025 року напередодні зустрічі лідерів США та КНР у Південній Кореї, Д. Трамп відмовився визнати Росію великою світовою державою. А Сі Цзіньпінь натякнув, що їй немає місця у американо-китайських відносинах. По суті, вони лише переслідують свої цілі стосовно Росії, а Д. Трамп ще й намагається реалізувати з нею свої особисті оборудки.