Йдеться не про появу якогось одного “чудо-засобу” проти дронів, а про спробу побудувати багатошарову систему: РЕБ, кінетичне перехоплення, КАЗ, зенітна артилерія, FPV-перехоплювачі та перспективні лазерні засоби.
Навіть мотоцикли та квадроцикли тут — не декорація.
Російські збірники бойового досвіду прямо описують мотоциклетні ривки малих штурмових груп як спосіб максимально швидко перетнути зону постійного спостереження та ураження БпЛА.
Водночас ті самі матеріали визнають: повторення такого прийому різко збільшує втрати, а можливість застосування бронетехніки в окремих умовах уже прямо залежить від погоди та активності дронів.
Саме тому я б не називав “Центр-2026” просто красивою полігонною виставою.
Так, полігон не відтворює реального фронту. Тут немає повноцінного українського розвідувально-ударного контуру, реального мінування, масштабної радіоелектронної боротьби, десятків FPV, які послідовно атакують одну машину, та постійної загрози удару по пункту управління.
Але головне — в іншому.
росія намагається перетворити фронтові імпровізації останніх років на систему:
БпЛА виявляє ціль → інформація надходить у єдиний контур → ціль уражається ракетою, артилерією або FPV → роботизовані платформи забезпечують штурм → бронетехніка отримує активний антидроновий захист → РЕБ, ППО та дрони-перехоплювачі намагаються створити “коридор” для просування малих мобільних груп.
Поки що між такою полігонною моделлю та реальною здатністю стабільно реалізовувати її на фронті залишається значна дистанція.
Але небезпечно було б дивитися лише на недоліки окремих зразків.
Головна загроза не в “Арматі”, “Штурмі”, “Арені-М” чи одному новому ракетному комплексі.
Головна загроза — у спробі противника об’єднати розвідку, БпЛА, РЕБ, ППО, роботизовані системи, бронетехніку та малі штурмові групи в єдиний розвідувально-вогневий контур.
Саме за швидкістю переходу від полігонних демонстрацій до масового застосування таких рішень у військах нам необхідно стежити найбільш уважно.”
В.Ягун