У росії завершилися стратегічні командно-штабні навчання “Центр-2026”. Вони тривали з 28 вересня до 3 жовтня на 11 полігонах та в акваторії Каспійського моря. За офіційними російськими даними, до навчань було залучено понад 47 тисяч військовослужбовців. Лише на полігоні “Чебаркульський” — близько 6 тисяч військових, приблизно 700 одиниць техніки, понад 600 БпЛА та понад 60 роботизованих систем.
Але цифри тут не головне.
Значно важливіше те, що росія демонструє модель війни, яка вже суттєво відрізняється від класичних навчань із танковими колонами та артилерійськими залпами.
росіяни прямо заявляють, що сценарії “Центр-2026” сформовані з урахуванням досвіду війни проти України. І це помітно практично в кожному елементі навчань.
На полігоні масово застосовувалися БпЛА, наземні роботизовані комплекси, засоби РЕБ, дрони-перехоплювачі. Штурмові групи пересувалися на мотоциклах, квадроциклах і багі. Бронетехніку намагалися прикривати системами активного захисту. Роботизовані машини використовували для розвідки, підвезення, мінування та безпосередньої підтримки штурмових дій.
І це не випадковий набір технологічних новинок.
Російські методичні документи останніх місяців уже прямо описують майбутній штурм як подолання так званої “сірої зони” під прикриттям єдиної системи: розвідка БпЛА — РЕБ — FPV-перехоплювачі — ППО — роботизовані платформи — артилерія — удари по пунктах управління українськими дронами.
Вони окремо фіксують загрозу оптоволоконних FPV, застосування машинного зору, ретрансляторів і групових атак. І водночас самі визнають: абсолютного захисту від дронів не існує.
Дуже показова історія з КАЗ “Арена-М” на Т-90М.
На навчаннях “Центр-2026” продемонстрували перехоплення дронів контрбоєприпасами системи активного захисту. Це вже не просто полігонний макет. Улітку “Арена-М” почала обмежено з’являтися і на фронті. За одним із задокументованих епізодів, українським операторам знадобилося кілька FPV, щоб вичерпати боєкомплект КАЗ, після чого танк був уражений; загальні витрати оцінювалися у 15–20 дронів.
Тобто “Арена-М” не робить танк невразливим.
Але проблема для нас цілком реальна: противник намагається повернути бронетехніці живучість у середовищі масового застосування FPV. І вже працює над збільшенням боєкомплекту КАЗ та адаптацією систем активного захисту до нових типів загроз.
Ще один важливий маркер — важкий роботизований штурмовий комплекс “Штурм” на базі танкового шасі.
Його логіка очевидна: винести екіпаж із машини, яка першою заходить у найбільш небезпечну зону.
Водночас існує фундаментальна проблема — зв’язок. Російський бойовий досвід прямо визнає, що складний рельєф створює “радіотіні”, через що оператори наземних роботизованих комплексів іноді змушені перебувати неподалік від своїх машин.
Однак противник уже використовує радіомости, наземні та повітряні ретранслятори. Тому робити висновок, що такі комплекси принципово неможливі без низькоорбітального супутникового угруповання, було б неправильно. Супутниковий зв’язок може суттєво розширити їхні можливості, але не є єдиним способом управління.
Окремо варто звернути увагу на новий наземний комплекс “Изделие 347”. Це адаптація легкої багатоцільової керованої ракети для запуску із землі. Заявлена дальність — до 20 км, із можливістю участі оператора в наведенні на кінцевій ділянці польоту.
Протиставляти цю систему FPV-дронам лише за дальністю було б некоректно. Йдеться про різні класи озброєння з різною швидкістю, бойовою частиною, каналами наведення та часом реакції. Питання полягає не в тому, що “краще” — ракета чи FPV, а в тому, яку ціль і яким засобом економічно та тактично доцільніше уражати.
Не менш показовою є спроба створити ешелоновану протидронову оборону.
На навчаннях продемонстрували “Арену-М”, артилерійські системи боротьби з БпЛА, роботизовані зенітні установки, FPV-перехоплювачі та лазерний комплекс “Заря”. росія заявляє про можливість ураження ним БпЛА на дальності до 6 км, однак незалежного підтвердження такої ефективності наразі немає.