Українська дипломатія вцілому не змогла відновити свою субʼєктність. Роки бездарного керівництва зовн політикою Єрмака, який по суті перетворив МЗС у німого завгоспа шоу з форумами миру, і політика дипломатичного хамства Зеленського принесли гіркий результат. Тепер максимально що може Президент України – просити Трампа попросити Сі вплинути на Пу.
При цьому Трампу зовсім не до адвокації України. Він лузер. Авантюрна війна з Іраном позбавила його будь яких інструментів впливу і на росію, і на іран, і на Китай. Зброя вичерпала себе. Санкції на нафтоторгівлю боляче бʼють по цінам на американському ринку. А Трамп добре знає, що виборець в США читає не передвиборчу програму, а цінник на заправці.
Тож Сі приїхав в США як головний бенефіціар кривавого хаосу, розвязаного його посіпаками.
Не втративши жодного юаня і жодного солдата, Китай отримав колосальну економічну вигоду від нашої війни, торгуючи з обома сторонами. Він повністю захопив рос ринок товарів та фінансів. А також забезпечив себе рос нафтою на межі собівартості.
Майже монопольне становище у виробництві рідкоземельних металів гарантує безпеку Китаю від улюблених санкцій Трампа.
“Ніколи не перебивай ворога, поки він робить помилки” – вчить китайська стратегема. Поблажлива посмішка Сі, з якою він відбув візит до США була посмішкою Каа, який впевнений, що мавпи нікуди вже не подінуться.
Не раз вже кажу: наша війна по суті є зламом світового порядку американської гегемонії після 1991 року. Головна проблема в тому, що тепер не тільки США, але і Китай хоче доїти жирну, але беззахисну Європу.
І Сі не зажене свою скаженну собаку путіна в будку, аж поки не отримає згоду ЄС на вигідний режим торгівлі з Китаєм.
Сподіватися, що в цій сутичці гігантів Україну хтось пожаліє, за неї попросить – верх глупоти.
Наш єдиний козир – ЗСУ.
І давно пора перекрити балтійський маршрут рос нафти. Так само, як це зробили з чорноморським.
Тоді ми станемо субʼєктом переговорів і вийдемо з глухої оборони тампринизливого статусу прохача біля столу чужих переговорів.”
Ю.Луценко