Джерела: “Reuters — доповідь експертів ООН про репресивну систему Білорусі” (https://reference-url-citation.invalid/11); “Reuters — про звільнення 25 ув’язнених 16 вересня 2026 року” (https://reference-url-citation.invalid/12).
Для України ця трансформація має пряме безпекове значення.
Білорусь уже була використана як плацдарм для російського вторгнення у 2022 році, а її територія, логістика, військові об’єкти та промисловість залишаються складовою російської воєнної інфраструктури. Chatham House прямо зазначає, що територія та інфраструктура Білорусі були використані для російських військових операцій проти України, а поглиблення російської військової присутності створює ризики не лише для України, а й для держав НАТО на східному фланзі.
При цьому сам Лукашенко протягом усієї повномасштабної війни намагався уникнути прямого вступу білоруської армії у бойові дії проти України. За оцінкою Chatham House, участь Білорусі у війні безпосередньо не відповідає інтересам самого режиму, який насамперед прагне власного збереження.
Це важливий нюанс. Мінськ дедалі більше залежить від москви, але водночас намагається зберігати хоча б мінімальний простір для власного маневру. Саме тому майбутній транзит влади у Білорусі буде визначатися не лише внутрішньою боротьбою еліт, а й тим, наскільки глибоко до цього моменту росія зможе інтегрувати білоруські військові, економічні та політичні механізми у власну систему.
Для України питання Білорусі тому не закінчується на Лукашенку.
Значення матимуть ті, хто контролюватиме силові структури, президентську адміністрацію, урядову вертикаль, оборонну промисловість, відносини з москвою і сам механізм передачі влади.
Головна невизначеність полягає не лише в тому, хто прийде після Лукашенка, а й у тому, яку частину білоруського суверенітету до цього моменту ще буде можливо реально використовувати самостійно.
Саме тут проходить ключова для України межа: між Білоруссю як державою, що зберігає хоча б обмежену суб’єктність, і Білоруссю як дедалі глибше інтегрованим військово-стратегічним простором росії.
І від того, який із цих процесів переважатиме після зміни персоналій у Мінську, безпосередньо залежатиме безпека нашого північного кордону, а значною мірою — і всього східного флангу Європи.”
В.Ягун