У 2025 році The Telegraph із посиланням на Європейську Комісію та джерела у розвідках західних країн випускав розслідування про те, як кремлівські військові організовують спільно з лояльним лівійським генералом Хафтаром авіаміст для перекидання мігрантів з Африки до Білорусі.
І хоч уряд Іспанії вже відзвітувався, що залучив армію та депортував назад із Суети в Марокко близько 48 тис. осіб, Мадрид отримав цілий перелік критичних заяв від країн Європи: Австрія звинуватила Іспанію у створенні загрози для всього ЄС, прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що Іспанія має якнайшвидше відновити контроль, це саме заявило й МЗС Нідерландів. Найбільш різкі заяви зробила Мелоні, закликавши призупинити Шенген з Іспанією, де цю ідею підтримала й Фінляндія.
Бо незалежно від того, як швидко Мадрид локалізує кризу, політичний і, що головне, електоральний ефект — вже відбувся, особливо на тлі близьких виборів у Польщі, Франції, проблем у Мелоні, місцевих виборів у Німеччині. І саме в цьому полягає дієвість для Кремля такого інструменту створення криз на тлі раніше допущених помилок країнами Європи.
Участь Кремля у кризі
Прямих доказів, що саме Кремль стоїть за організацією кризи, немає, хоча напередодні Марокко та Кремль мали контакти, узгодивши постачання палива з цієї африканської країни.
Також опосередковано свідченням залученості Кремля до організації кризи є підготовлена інформаційна кампанія. Так, міністр МЗС України заявив, що кремлівська мережа випустила понад 1500 матеріалів через російські мережі Pravda та RT.
Тож участь Кремля в розпалюванні ефекту від кризи беззаперечна — питання лише, чи він просто «скористався» ситуацією, чи був організаційно залучений. Така кількість матеріалів за короткий проміжок часу, ймовірно, може свідчити про як мінімум наявність інформації про можливість цих подій заздалегідь.
Фактор прем’єра Санчеса та енергетика ЄС
Наближається 2027 рік, коли повною мірою запрацюють рішення про відмову від кремлівського газу/СПГ, а Іспанія є одною з енергетичних воріт з Африки в Європу. Саме через неї планується нарощування імпорту газу з Африки, щоб компенсувати відмову від московського.
Важливе місце в цьому проєкті відіграє поліпшення відносин ЄС з Алжиром, на тлі чого відбулося поліпшення відносин і Іспанії з Алжиром. При цьому є ознаки погіршення відносин Алжиру з Кремлем, хоч ця африканська країна є давнім союзником московії.
Зірвати процес диверсифікації постачання газу до ЄС є і ціллю Кремля. Загальмувати цей процес можна через урядову кризу в Іспанії, яка виграла б час, щоб, ймовірно, Кремль дочекався сприятливішої політичної кон’юнктури у Франції.
На тлі того, що корупційні скандали довкола Санчеса не вщухають (урядова криза, проблеми з парламентським контролем, фактор конфлікту з Трампом), то такі події, як у Сеуті, — це небезпечні для Санчеса камінчики, які кладуть «на гору» саме в момент, коли Санчес таки ухвалив своє вкрай критиковане суспільством рішення щодо мігрантів. Тобто ефект від кризи в Сеуті від цього ще більший.
Прямих доказів, що Кремль організував кризу, немає, але це не означає, що він цього не робив. Оскільки характер поведінки, інтересів, час, швидкість спекуляції та її стиль вказує на можливість його залучення до створення кризи.
А спекуляція на кризі — це факт, який вже доведений, і його самого достатньо, щоб казати про гібридну атаку з боку Кремля.