Німецький двигунЯдром економіки ЄС є валовий продукт Німеччини, який наближається до показника у 5 т…
Ядром економіки ЄС є валовий продукт Німеччини, який наближається до показника у 5 трлн дол. Це приблизно 4,3% світової економіки.
Економіка ж Німеччини тільки дивом не потрапляє у стан офіційно проголошеної рецесії.
Річ у тому, що рецесія — це падіння ВВП два квартали поспіль і Німеччині щастить: її ВВП періодично вигулькує на поверхню і рецесія «скасовується».
Але це не змінює суті:
економіка Німеччини повільно, але невблаганно падає.
Ключова проблема — це втрата ринків збуту своєї продукції та енергетична криза.
Існує упередження, що економіка Німеччини ввійшла у рецесійну спіраль внаслідок втрати доступу до російських енергоресурсів.
Певна частка істини в цьому твердженні є, але лише частка.
Набагато критичнішим у цьому аспекті є вплив «зеленого курсу», доведений до абсурду, коли Німеччина відмовилася від ядерної енергетики.
Німеччина на початок нульових на піках мала ядерну генерацію в обсязі 150 ТВт⋅год.
Перелом стався 2011 року, коли ядерна генерація в Німеччині та Китаї зрівнялася за параметрами.
Зараз Китай генерує 450 ТВт⋅год ядерної електроенергії, тобто втричі більше ніж Німеччина на піку.
А ядерна генерація в Німеччині зійшла нанівець.
Тобто фактор російського природного газу став скоріше контрольним пострілом, але явно не першим і не смертельним.
Бо економіка Франції в таких самих умовах зберегла доступність електроенергії за фактором та ціною для власної промисловості за рахунок саме атомної генерації.
Без потужної базової генерації країна не може бути індустріально розвиненою.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц робить невтішний висновок:
«Бізнес-модель цієї країни зникла…
Ми повинні серйозно попрацювати над тягарем бюрократії….
Ми повинні зосередити наші державні витрати на тому, щоб не платити людям, які не бажають працювати».
Це традиційний мікс реформ: скорочення кількості чиновників та державних соціальних виплат.
Скорочення податків і збільшення витрат на оборону, що завантажить замовленнями німецький ВПК.
У геополітиці Мерц обіцяє зберегти партнерські відносини з Китаєм та активізувати «Веймарський трикутник» у складі Франції, Німеччини та Польщі.
Німеччині зараз потрібні ринки збуту, джерела кваліфікованої робочої сили, ліквідні активи для інвестування і сировинні платформи.
Йдеться про комбінації різних варіантів поєднання цих факторів глобальної конкурентоздатності з акцентом на один або кілька пріоритетів.
Щодо центральноєвропейських країн ставка вже зроблена:
вони розглядаються як об’єкти інвестування й частково як ринки збуту та джерела поповнення робочої сили, але перший фактор є ключовим.
Мерц каже про відновлення ядерної енергетики, але не робить кроків для її відновлення.
Тобто співає реквієм, а не осанну.
Зате в Німеччині будуть переглянуті стандарти соціальної політки, передовсім у бік зниження виплат численним мігрантам з інших країн, які не можуть працевлаштуватися в Німеччині й сподіваються на соціальну допомогу.
Збільшення витрат на програми розвитку ВПК певним чином активізує промислове виробництво, але не суттєво.
Німеччина втрачає зовнішні ринки збуту, і цей процес уже не зупинити.
А разом із втратою ринків збуту Берлін втратить і експортоорієнтовану модель економіки.
Тож основний акцент буде зроблено на розвитку внутрішнього ринку через систему державних замовлень у ВПК та шляхом інвестицій у критичну інфраструктуру.
Втім ключовий момент — у Німеччині немає геополітичної моделі розвитку як базису, а отже, постійно виникатимуть проблеми з похідними від геополітики моделями економічного розвитку.
Один із ключових антикризових елементів — це зняття «боргового гальма» та залучення близько 400 млрд євро нових боргів (до 10% ВВП) у нові проєкти розвитку ВПК та інфраструктури.
На один політичний цикл цього імпульсу вистачить.
Але базово Німеччина втратила драйв зростання та розвитку, досягла високих стандартів розвитку, і на цих запасах міцності може балансувати десятки років, але більше не хоче динамічно зростати й бути економічним драйвером.
Криза ідентичності