Хроніки Глобального Розлому: Стаття 6. Ендшпіль 2026: Світ транзакцій та нова реальністьМи пройшли д…
Ми пройшли довгий шлях у цьому циклі статей. Ми почали з ілюзорного світу 2022 року, де війна здавалася неможливою. Ми зазирнули в кабінети диктаторів, які переоцінили свої сили. Ми побачили, як Америка за Трампа змінила стратегію з ввічливого «стримування» на агресивний «відкіт», і як запалали бази найманців в Африці та бункери в Ірані.
Сьогодні ми ставимо тимчасову крапку. На календарі січень 2026 року. Туман війни трохи розсіявся, і ми можемо розгледіти контури нового світопорядку.
Це не той світ, про який мріяли ліберальні ідеалісти 90-х. Тут немає «кінця історії» і загального братерства. Це жорсткий, холодний і гранично чесний світ. Світ, де правлять не резолюції ООН, а баланс сил, технології та економічна міць.
Подивімося, хто з чим залишився на руках у цьому геополітичному покері.
СМЕРТЬ «ГЛОБАЛЬНОГО СЕЛА» І НАРОДЖЕННЯ «КРЕМНІЄВОЇ ЗАВІСИ»
Головний підсумок чотириріччя — остаточний крах глобалізації в тому вигляді, в якому ми її знали. Світ розколовся на два технологічні та економічні блоки.
Синя Фортеця: США, Європа, Японія, Південна Корея, Австралія. Цей блок контролює передові технології (чіпи, штучний інтелект, квантові обчислення), фінансові потоки SWIFT і ключові морські шляхи.
Червоний Континент: Китай, росія, Північна Корея, Іран. Блок, багатий на ресурси і дешеву робочу силу, але відрізаний від технологій майбутнього і ринків збуту.
Між ними опустилася «Кремнієва завіса». Це не бетонна стіна, як у Берліні, а непроникний бар’єр з експортного контролю, тарифів і патентних обмежень. Будь-який мікрочіп, вироблений за західними технологіями, тепер відстежується як зброя масового ураження.
ФІНАНСОВИЙ РОЗГРОМ: ЧОМУ ДОЛАР ВИЖИВ
У 2023–2024 роках багато говорили про дедоларизацію і створення єдиної валюти БРІКС. До 2026 року ці розмови вщухли.
Виявилося, що в епоху глобальної нестабільності ніхто не хоче зберігати заощадження у валюті, забезпеченій лише обіцянками авторитарних режимів. Щойно Трамп запровадив «Тарифи Судного дня», капітали побігли не в юань, а назад у «тиху гавань» — у долар США.
Фінансова система розділилася. Захід відключив конкурентів від дешевих грошей. Китай і росія перейшли на бартер і цифрові валюти для внутрішнього користування, але для світової торгівлі це стало поверненням у середньовіччя. Долар перетворився із засобу платежу на найпотужнішу нелетальну зброю Вашингтона.
ВЕЛИКЕ СОРТУВАННЯ: КІНЕЦЬ НЕЙТРАЛІТЕТУ
Найдраматичніша трансформація відбулася в так званій «Сірій зоні» або Глобальному Півдні. Країни, які десятиліттями намагалися сидіти на двох стільцях — Індія, Туреччина, Саудівська Аравія, Бразилія — були змушені зробити жорсткий вибір.
Політика Вашингтона стала бінарною: «Ви або в ланцюжку поставок Синьої Фортеці, або під тарифами Червоного Континенту».
Індія: Побоюючись Китаю в Гімалаях і потребуючи технологій, Нью-Делі зробив прагматичний вибір на користь Заходу, ставши новим «складальним цехом» демократій замість Китаю.
Саудівська Аравія: Після знищення іранської ядерної програми Ер-Ріяд зрозумів, хто є реальним гарантом безпеки в регіоні. Нафта знову потекла в обмін на американські гарантії, а китайські проєкти в королівстві були заморожені.
КИТАЙ: ВЕЛИКЕ УПОВІЛЬНЕННЯ
Китай не був знищений, але він був зупинений. Стратегія «Домініон» спрацювала.
Позбавлений доступу до західних ринків (через 60% тарифів) і передових чіпів, Пекін зіткнувся з внутрішньою кризою. Економіка, побудована на експорті, почала задихатися. Безробіття серед молоді, криза нерухомості та демографічна яма зробили свою справу.
«Китайська мрія» про світове панування до 2049 року відкладена. Сі Цзіньпін опинився замкненим усередині своїх кордонів, оточений ракетним частоколом союзників США (Японія, Філіппіни) і «Пекельним пейзажем» дронів у Тайванській протоці. Дракон усе ще небезпечний, але він більше не росте. Він старіє, огризається і намагається зберегти владу партії всередині країни.
росія: ВАСАЛ МИМОВОЛІ