Готуйте камінці, шановні читачі. А я, в свою чергу, готовий до того, що вони в мене политять. Проте…
Не для кого не є таємницею, що ставлення до УПА суттєво відрізняється в Україні і в Польщі. Не збираюсь аналізувати причини такої різниці, просто зафіксую відомий факт: для частини українців УПА – герої, для частини поляків УПА – злочинці.
Якщо ми вважаємо Україну і Польщу суверенними країнами, то кожна країна має право на власну позицію. Навіть, якщо ці позиції протилежні.
Сьогодення.
Крок перший. Президент Зеленський присвоїв почесне звання “імені Героїв УПА” одному з підрозділів. Чи мав таке право Президент суверенної України? Без сумніву, мав.
Чи можна було передбачити негативну реакцію нинішнього Президента Польщі, який отримав мандат на правих гаслах? Не тільки можна.
Крок другий. Президент Польщі Навроцький позбавляє Зеленського вищої нагороди Польської республіки. Має право на це Президент суверенної держави? Абсолютно.
Все це залишилось би прикрим МОМЕНТОМ в історії стосунків двох сусідніх країн, якби це не перетворили в “марафон” численні підлеглі з обох сторін! І з боку України, і з боку Польщі різні чиновники, які мають відповідно іноземні нагороди, почали публічно від них відмовлятись на знак того, чи іншого протесту.
Замість того, аби зупинитись, нинішня “еліта”, з обох боків, завзято приєдналась до розкручування спіралі взаємних образ та звинувачень.
Завдяки такий ініціативі “еліт” в обох суспільствах стрімко поширюються антагоністичні настрої по відношенню до сусідів.
До чого це призведе? До покращення стосунків? Ні. До завершення суперечок? Ні. До з”ясування “історичної правди”? Ні!
Це призведе виключно до псування партнерських стосунків! Хто, в першу чергу, зацікавлений в цьому? Риторичне запитання.
З моєї точки зору, обом країнам зараз конче потрібен той моральний авторитет, який здатен зказати “СТОП”, а не той, який здатен на показовий демарш.
Отже, шукаємо того, хто скаже “СТОП”!”
Г.Тука
Не для кого не є таємницею, що ставлення до УПА суттєво відрізняється в Україні і в Польщі. Не збираюсь аналізувати причини такої різниці, просто зафіксую відомий факт: для частини українців УПА – герої, для частини поляків УПА – злочинці.
Якщо ми вважаємо Україну і Польщу суверенними країнами, то кожна країна має право на власну позицію. Навіть, якщо ці позиції протилежні.
Сьогодення.
Крок перший. Президент Зеленський присвоїв почесне звання “імені Героїв УПА” одному з підрозділів. Чи мав таке право Президент суверенної України? Без сумніву, мав.
Чи можна було передбачити негативну реакцію нинішнього Президента Польщі, який отримав мандат на правих гаслах? Не тільки можна.
Крок другий. Президент Польщі Навроцький позбавляє Зеленського вищої нагороди Польської республіки. Має право на це Президент суверенної держави? Абсолютно.
Все це залишилось би прикрим МОМЕНТОМ в історії стосунків двох сусідніх країн, якби це не перетворили в “марафон” численні підлеглі з обох сторін! І з боку України, і з боку Польщі різні чиновники, які мають відповідно іноземні нагороди, почали публічно від них відмовлятись на знак того, чи іншого протесту.
Замість того, аби зупинитись, нинішня “еліта”, з обох боків, завзято приєдналась до розкручування спіралі взаємних образ та звинувачень.
Завдяки такий ініціативі “еліт” в обох суспільствах стрімко поширюються антагоністичні настрої по відношенню до сусідів.
До чого це призведе? До покращення стосунків? Ні. До завершення суперечок? Ні. До з”ясування “історичної правди”? Ні!
Це призведе виключно до псування партнерських стосунків! Хто, в першу чергу, зацікавлений в цьому? Риторичне запитання.
З моєї точки зору, обом країнам зараз конче потрібен той моральний авторитет, який здатен зказати “СТОП”, а не той, який здатен на показовий демарш.
Отже, шукаємо того, хто скаже “СТОП”!”
Г.Тука