Згідно з таким підходом, Д. Трамп не проти тристоронньої зустрічі з Путіним та Сі Цзіньпіном на полях саміту АТЕС у КНР. Втім, зовсім не для розподілу світу. Він сподівається спільно зі Сі Цзіньпіном натиснути на Путіна з метою примусити його припинити війну проти України. Тим сам він зможе продемонструвати успіхи своїх посередницьких дій у мирному процесі.
Путін зустрічі не просто бажає, він її прагне як доказ його входження у коло провідних світових лідерів. Крім того, він все ще сподівається на їх можливу згоду побудувати сфери впливу у світі.
Іншу позицію займає Сі Цзіньпін. Нічого ділити з Путіним він не планує, оскільки Росія і так вже знаходиться у сфері його впливу. І нікуди з неї не дінеться. Він, можливо, хотів би розділити з Америкою, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, але Росія тут зовсім ні до чого. Разом з цим, Сі Цзіньпін, очевидно, розуміє, що суперечності між Китаєм та США переважають їх спільні цілі, внаслідок чого вони не зможуть досягти згоди щодо розподілу світу на довготривалу перспективу. Тому він поки що не погоджується на тристоронню зустріч з Д. Трампом та Путіним.
Разом з тим, навіть якщо США, Китай та Росія все ж досягнуть якихось домовленостей про розподіл світу, вони не зможуть їх реалізувати практично. У сучасному багатополярному світі це насправді неможливо, оскільки інші центри сили мають свої інтереси та можливості їх відстоювати, в тому числі спільно зі своїми партнерами. Прикладом цього найбільш показового характеру є неспроможність Росії подолати Україну навіть після того, як США перестали виділяти кошти на зміцнення оборони нашої держави. Україна протистоїть російській агресії спільно з Європою.
Провалилися і спроби Д. Трампа на початку нинішнього року реалізувати свої претензії щодо Гренландії, які відкрито підтримувались Росією. Тоді Європа спільними зусиллями зупинила його і не побоялася продемонструвати силу.
Зазнала невдачі і військова операція США проти Ірану, який є досить потужною регіональною країною, незважаючи на всі його проблеми. Причому, Росія та Китай його відкрито не підтримували, а їх прихована допомога не мала вирішального значення.
Восени ц.р. ще більшим крахом завершились намагання Д. Трампа та Путіна спільними зусиллями примусити Україну до капітуляції, а Європу – до відновлення імпорту російського газу при посередництві американських компаній. За рахунок цього Д. Трамп сподівався вирішити свої передвиборні проблеми та створити можливості для діяльності його бізнесу в Росії. А Путін намагався домогтися перемоги над Україною, врятувати російську економіку та посилити свій вплив на Європу.
Однак, вони не змогли досягти бажаного. Україна та Європа, за підтримки своїх прихильників у США, зірвали такі плани, що має вкрай негативні наслідки для Д. Трампа. Можна сподіватися, що таким же чином будуть зірвані і інші із подібних зазіхань США та Росії.
У Китаю також не все так просто з реалізацією його планів побудови своєї сфери впливу в Азії через включення країн регіону до його стратегічної ініціативи «Один пояс, один шлях». В’єтнам, Індонезія, Малайзія та низка інших країн чинять опір його економічній експансії у спосіб застосування імпортних обмежень на китайські товари, посилення контролю за їх транзитом, а також переорієнтації своїх торговельно-економічних зв’язків на інші країни. Зокрема, більш широко залучаються західні інвестиції та надається більш широкий доступ до їх ринків американським і європейським компаніям.
Тобто, ідеї світових панувань більше не проходять. Хоча вони і раніше не особливо реалізовувались практично.
Отже, в рамках реалізації планів перетворення Росії на велику світову державу, росіяни далі сподіваються, що матимуть можливість розподіляти світ зі США та Китаєм. Поштовхом для таких надій стали спроби Д. Трампа вирішити свої передвиборні проблеми та отримати можливість для роботи його бізнесу в РФ за рахунок інтересів України та Європи.
Путін зустрічі не просто бажає, він її прагне як доказ його входження у коло провідних світових лідерів. Крім того, він все ще сподівається на їх можливу згоду побудувати сфери впливу у світі.
Іншу позицію займає Сі Цзіньпін. Нічого ділити з Путіним він не планує, оскільки Росія і так вже знаходиться у сфері його впливу. І нікуди з неї не дінеться. Він, можливо, хотів би розділити з Америкою, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, але Росія тут зовсім ні до чого. Разом з цим, Сі Цзіньпін, очевидно, розуміє, що суперечності між Китаєм та США переважають їх спільні цілі, внаслідок чого вони не зможуть досягти згоди щодо розподілу світу на довготривалу перспективу. Тому він поки що не погоджується на тристоронню зустріч з Д. Трампом та Путіним.
Разом з тим, навіть якщо США, Китай та Росія все ж досягнуть якихось домовленостей про розподіл світу, вони не зможуть їх реалізувати практично. У сучасному багатополярному світі це насправді неможливо, оскільки інші центри сили мають свої інтереси та можливості їх відстоювати, в тому числі спільно зі своїми партнерами. Прикладом цього найбільш показового характеру є неспроможність Росії подолати Україну навіть після того, як США перестали виділяти кошти на зміцнення оборони нашої держави. Україна протистоїть російській агресії спільно з Європою.
Провалилися і спроби Д. Трампа на початку нинішнього року реалізувати свої претензії щодо Гренландії, які відкрито підтримувались Росією. Тоді Європа спільними зусиллями зупинила його і не побоялася продемонструвати силу.
Зазнала невдачі і військова операція США проти Ірану, який є досить потужною регіональною країною, незважаючи на всі його проблеми. Причому, Росія та Китай його відкрито не підтримували, а їх прихована допомога не мала вирішального значення.
Восени ц.р. ще більшим крахом завершились намагання Д. Трампа та Путіна спільними зусиллями примусити Україну до капітуляції, а Європу – до відновлення імпорту російського газу при посередництві американських компаній. За рахунок цього Д. Трамп сподівався вирішити свої передвиборні проблеми та створити можливості для діяльності його бізнесу в Росії. А Путін намагався домогтися перемоги над Україною, врятувати російську економіку та посилити свій вплив на Європу.
Однак, вони не змогли досягти бажаного. Україна та Європа, за підтримки своїх прихильників у США, зірвали такі плани, що має вкрай негативні наслідки для Д. Трампа. Можна сподіватися, що таким же чином будуть зірвані і інші із подібних зазіхань США та Росії.
У Китаю також не все так просто з реалізацією його планів побудови своєї сфери впливу в Азії через включення країн регіону до його стратегічної ініціативи «Один пояс, один шлях». В’єтнам, Індонезія, Малайзія та низка інших країн чинять опір його економічній експансії у спосіб застосування імпортних обмежень на китайські товари, посилення контролю за їх транзитом, а також переорієнтації своїх торговельно-економічних зв’язків на інші країни. Зокрема, більш широко залучаються західні інвестиції та надається більш широкий доступ до їх ринків американським і європейським компаніям.
Тобто, ідеї світових панувань більше не проходять. Хоча вони і раніше не особливо реалізовувались практично.
Отже, в рамках реалізації планів перетворення Росії на велику світову державу, росіяни далі сподіваються, що матимуть можливість розподіляти світ зі США та Китаєм. Поштовхом для таких надій стали спроби Д. Трампа вирішити свої передвиборні проблеми та отримати можливість для роботи його бізнесу в РФ за рахунок інтересів України та Європи.