
Поговорімо про ще одну зброю в сучасній війні — когнітивну.
А чи знали ви, що у вересні 1987 року, одразу після повернення з Москви, Дональд Трамп витратив шалені на той час гроші — майже $100 тисяч — і викупив цілі шпальти у провідних американських газетах (The New York Times, The Washington Post, The Boston Globe) з вимогою зупинити безоплатну допомогу партнерам і союзникам США?
Вдумайтесь у таймінг. Це відбувається саме тоді, коли СРСР задихається під неабияким економічним тиском Заходу в розпал Холодної війни, а головна мрія Кремля — хоч якось розколоти єдність західного блоку та відвернути Вашингтон від захисту союзників.
Тоді в документах НАТО ще навіть не існувало такого поняття, як «когнітивна війна». Але в кабінетах КДБ вже десятиліттями працювала теорія рефлексивного управління, розроблена радянським математиком і психологом Володимиром Лефевром.
Суть цієї зброї геніально проста й водночас цинічна: непомітно підкинути опоненту (або «об’єкту розробки») такі вихідні дані, лестощі чи рамки сприйняття світу, щоб він сам дійшов висновку, вигідного організатору операції. І головне — щоб він на 100% вважав цю ідею своєю власною.
Якщо накласти цю матрицю на вересневий маніфест Трампа 1987 року, картина виглядає як хрестоматійний приклад такої спецоперації. Не треба жодних прямих наказів — достатньо правильно підживити его, зіграти на меркантильності, і ось уже американський мільярдер власним коштом транслює на всю країну головний наратив Москви.
А тепер перенесімося в наш час. Сьогодні методи роботи самого Трампа та його команди з масовою свідомістю й медіа вже самі по собі ідеально лягають у визначення когнітивної війни за класифікацією НАТО. Там людський розум офіційно розглядається як шостий домен ведення бойових дій — після суші, моря, повітря, космосу та кіберпростору. Бо мета когнітивної війни — не просто переконати вас у чомусь, а зламати здатність критично мислити, затопити інфопростір емоціями та знищити довіру до власних інституцій.
І ось тепер подивіться, який дикий срач просто зараз несеться у наших соцмережах. Як миттєво розганяється істерика, взаємна ненависть і тотальна зневіра.
Просто зупиніться на хвилину і задумайтесь: для чого і кому це потрібно саме зараз? Саме в ті дні, коли в самій Росії щоночі палають нафтобази, заводи та критично важливі для російської воєнної машини підприємства.
Коли ворог не може виграти на полі бою і горить у власному тилу, його єдина надія — підпалити нас зсередини. У тому самому шостому домені — в наших із вами головах.
Не дайте використовувати себе як сліпий інструмент у чужій рефлексивній грі.
На фото: 2 вересня 1987 року, шпальта The New York Times, викуплена Трампом за $94 801 одразу після повернення з Москви. Відкритий лист із вимогою перестати безкоштовно захищати союзників США. Доктрина, яка через десятиліття перетворилася на офіційну політику.
А чи знали ви, що у вересні 1987 року, одразу після повернення з Москви, Дональд Трамп витратив шалені на той час гроші — майже $100 тисяч — і викупив цілі шпальти у провідних американських газетах (The New York Times, The Washington Post, The Boston Globe) з вимогою зупинити безоплатну допомогу партнерам і союзникам США?
Вдумайтесь у таймінг. Це відбувається саме тоді, коли СРСР задихається під неабияким економічним тиском Заходу в розпал Холодної війни, а головна мрія Кремля — хоч якось розколоти єдність західного блоку та відвернути Вашингтон від захисту союзників.
Тоді в документах НАТО ще навіть не існувало такого поняття, як «когнітивна війна». Але в кабінетах КДБ вже десятиліттями працювала теорія рефлексивного управління, розроблена радянським математиком і психологом Володимиром Лефевром.
Суть цієї зброї геніально проста й водночас цинічна: непомітно підкинути опоненту (або «об’єкту розробки») такі вихідні дані, лестощі чи рамки сприйняття світу, щоб він сам дійшов висновку, вигідного організатору операції. І головне — щоб він на 100% вважав цю ідею своєю власною.
Якщо накласти цю матрицю на вересневий маніфест Трампа 1987 року, картина виглядає як хрестоматійний приклад такої спецоперації. Не треба жодних прямих наказів — достатньо правильно підживити его, зіграти на меркантильності, і ось уже американський мільярдер власним коштом транслює на всю країну головний наратив Москви.
А тепер перенесімося в наш час. Сьогодні методи роботи самого Трампа та його команди з масовою свідомістю й медіа вже самі по собі ідеально лягають у визначення когнітивної війни за класифікацією НАТО. Там людський розум офіційно розглядається як шостий домен ведення бойових дій — після суші, моря, повітря, космосу та кіберпростору. Бо мета когнітивної війни — не просто переконати вас у чомусь, а зламати здатність критично мислити, затопити інфопростір емоціями та знищити довіру до власних інституцій.
І ось тепер подивіться, який дикий срач просто зараз несеться у наших соцмережах. Як миттєво розганяється істерика, взаємна ненависть і тотальна зневіра.
Просто зупиніться на хвилину і задумайтесь: для чого і кому це потрібно саме зараз? Саме в ті дні, коли в самій Росії щоночі палають нафтобази, заводи та критично важливі для російської воєнної машини підприємства.
Коли ворог не може виграти на полі бою і горить у власному тилу, його єдина надія — підпалити нас зсередини. У тому самому шостому домені — в наших із вами головах.
Не дайте використовувати себе як сліпий інструмент у чужій рефлексивній грі.
На фото: 2 вересня 1987 року, шпальта The New York Times, викуплена Трампом за $94 801 одразу після повернення з Москви. Відкритий лист із вимогою перестати безкоштовно захищати союзників США. Доктрина, яка через десятиліття перетворилася на офіційну політику.