Велика Британія оголосила про прискорення оборонної допомоги Україні. Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні 14 жовтня розкритикувала дизельну домовленість США з росією через ризики додаткових доходів для кремля та послаблення санкційного тиску.
Розбіжності між підходами Вашингтона та європейських столиць стають дедалі помітнішими. Проте говорити про остаточний розкол Заходу було б передчасно.
Не менш важливим є ширший безпековий контекст.
Литва запропонувала ЄС визнати терористичною організацією російську військову розвідку ГРУ. Водночас це поки що політична ініціатива, а не ухвалене рішення.
Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив про втручання росії в політичні процеси навколо референдуму щодо Brexit у 2016 році. Водночас встановлені спроби зовнішнього впливу не є автоматичним доказом того, що саме вони визначили результат голосування.
Bloomberg із посиланням на неназваного західного посадовця повідомляє про постачання російських ракет Ірану. Обсяги та маршрути цих поставок незалежно не підтверджені.
Усе це свідчить про те, що російська загроза давно вийшла за межі українського фронту. Йдеться про ширший комплекс військових, розвідувальних, економічних та інформаційних загроз міжнародній безпеці.
Щодо ситуації безпосередньо на фронті, то повідомлення про “панічний відступ” російських військ або окремі успішні українські контратаки не варто автоматично трактувати як свідчення стратегічного перелому. Україна має локальні успіхи, однак боротьба за виснаження ресурсів агресора, утримання оборони та збереження власної стійкості триває.
Окремої уваги потребує питання президентських виборів в Україні. Заява Володимира Зеленського про можливість їх проведення після щонайменше 60 днів повного припинення вогню є умовною політичною позицією, а не рішенням організовувати вибори під час активних бойових дій та постійних обстрілів.
Мій стратегічний висновок: найбільший ризик сьогодні полягає в асиметрії вимог і зобов’язань.
Коли від України очікують стримування ударів по військово-економічному потенціалу агресора, не забезпечивши еквівалентного припинення російських атак, переговорні позиції сторін стають нерівними.
За таких обставин дипломатичні ініціативи можуть не лише не наблизити завершення війни, а й створити умови для відновлення росією власного військового потенціалу.
Тому критеріями прийнятності будь-яких домовленостей для України мають залишатися підтверджена взаємність зобов’язань, дієвий міжнародний контроль за їх виконанням, збереження повноцінної оборонної та розвідувальної підтримки, а також реальні, а не декларативні гарантії безпеки.
Інакше дипломатична пауза ризикує змінити лише спосіб ведення війни, не усуваючи її причин і не наближаючи справедливого та стійкого миру.
Україні потрібне не просто припинення вогню. Україні потрібне припинення російської агресії з гарантіями її неповторення.
За матеріалами Reuters, Associated Press, Financial Times, Bloomberg, The Guardian, офіційних повідомлень Міністерства фінансів США та Ради ЄС.”
В.Ягун