Чого згадали про зерно?
Московський бізнес зазначає, що українські удари паралізували роботу портів Азов та Тамань, на які припадає 15% російського експорту зернових і 17–21% експорту рослинних олій.
Експорт з цих портів переважно орієнтований на Туреччину та Близький Схід, але звідси, як з хабів, продукція потрапляє, зокрема, в країни Африки. Для прикладу, Туреччина є головним постачальником борошна в Чад, міністр якого дуже непокоївся, щоб у Кремля не було проблем з роботою портів.
Також країни Африки не могли пройти повз повідомлення про паливні проблеми Кремля, які можуть вплинути на збір врожаю. Це може бути фактором. Але попередньо московські медіа стверджують, що у великих агрохолдингів є запас пального до кінця року.
Сповзаючі кінетичні санкції, створення «зони морських кладовищ», або зон високого ризику
Поки країна-бензоколонка перетворюється на країну-автостоянку, СОУ паралельно перетворюють морські зони, стоянки, місця завантаження та морські шляхи на зону «морських кладовищ». Від учора процес, який яскраво відпрацьовується в Азовській акваторії, поступово сповзає до Чорного моря з натяком у майбутньому повторити історію із досвідом азовських портів. Особливо це стосується місця останнього прихистку чорноморської флотилії московії — Новоросійська, який ще й за сумісництвом один з найбільших зернових хабів московії в Чорному морі.
Унікальність українського підходу полягає в тому, що не потрібно створювати контроль за всією акваторією — достатньо створювати сталі зони підвищеної небезпеки для заходу/виходу/очікування в порти країни-агресора, показово наголошуючи «про ризики» для тих, хто, власне, ризикне.
До речі, підхід подібний до того, який застосовує Китай під час відпрацювання блокади Тайваню, — оголошення «небезпечних зон», де інші судна в односторонньому порядку попереджаються про ризики у разі ігнорування.
Користування моментом
У сукупності факторів, таких як те, що восени Кремль може зіткнутись з проблемами вивезення продуктів харчування — від зернових до олійних, — це може відкрити шлях як для заміщення українською продукцією (що Кремль робив у 2022 році, блокуючи українські порти), так і для масштабування української присутності та побудови якісних дипломатичних відносин через агрохаби і програму «Food from Ukraine».
Якщо додати фактор наявності африканських військовополонених як дипломатичного інструменту, що є наслідком агресивної кампанії вербування Кремля на континенті, то завдяки операціям СОУ в акваторії українська дипломатія (та й бізнес) може отримати додаткові можливості.
Не дуже поетично звучить, але в терміні закладені позитивні змісти — «примус до дипломатії з Україною», коли не ми стукаємо у двері, а нас просять, у тому числі з Африки. На даний момент через низку причин нас сприймають не так, як хотілося б, але все можна пропрацьовувати, і оборонна кампанія в акваторіях Азовського та Чорного морів може стати приємним бонусом для виправлення ситуації та спроб витіснення, принаймні послаблення кремлівських мацаків.