Видатний польський публіцист,громадський діяч і політик Єжи Владислав Гедройць ще у 1952 році у парижському часописі «Культура» закликав поляків зректися імперських амбіцій у трактуванні минулого і започаткувати партнерський діалог заради майбутнього.
На фоні збройної агресіі Росії проти Украіни,ці його слова звучать особливо актуально.Сьогодні уже мало хто сумнівається у тому,що наступними жертвами агресивноі зовнішньоі політики РФ,у разі поразки України,були б Литва і Польща.
У зв’язку з цим нам варто було б забути старі образи і зробити крок на зустріч один одному і не шукати привід для тлумачення спільної історичної спадщини на користь якоїсь однієі сторони.
У нашій історії були і чорні і світлі дні,були спільні перемоги і спільні поразки,були і криваві міжетнічні і міжконфесійні зіткнення. І ці факти минулого у жодному разі не потрібно замовчувати,але робити це потрібно шляхом відкритої дискусіі,і не для тенденційних звинувачень один одного,а лише для того щоб враховувати помилки минулого і не допускати їх у майбутньому.
Варто ще раз наголосити на тому,що сприйняття нашої спільної історії через призму змагань «наших» предків з «їхніми» нічим добрим не закінчиться.
Відомо,що у 16-18 століттях Річ Посполита була спільною державою для багатьох етносів але їі основу складали поляки, литовці,білоруси й українці.
Історична драма Речі Посполитої полягає в тому,що спочатку вона створювалась як «держава громадян», але через грубі помилки і прорахунки її тодішніх керівників в країні весь час спалахували міжетнічні і міжконфесійні конфлікти. У результаті ми втратили свою державу,яка була поділена між її агресивними сусідами,а поляки,литовці, білоруси і українці перестали бути громадянами Речі Посполитої і стали підданими Прусії,Австрії і Росії
Тому,для того щоб зберегти свою незалежність і свободу, ми маємо добре знати історію,памятати уроки минулого,давати їм об’єктивну оцінку та приймати розумні, виважені і правильні політичні рішення.
На фоні збройної агресіі Росії проти Украіни,ці його слова звучать особливо актуально.Сьогодні уже мало хто сумнівається у тому,що наступними жертвами агресивноі зовнішньоі політики РФ,у разі поразки України,були б Литва і Польща.
У зв’язку з цим нам варто було б забути старі образи і зробити крок на зустріч один одному і не шукати привід для тлумачення спільної історичної спадщини на користь якоїсь однієі сторони.
У нашій історії були і чорні і світлі дні,були спільні перемоги і спільні поразки,були і криваві міжетнічні і міжконфесійні зіткнення. І ці факти минулого у жодному разі не потрібно замовчувати,але робити це потрібно шляхом відкритої дискусіі,і не для тенденційних звинувачень один одного,а лише для того щоб враховувати помилки минулого і не допускати їх у майбутньому.
Варто ще раз наголосити на тому,що сприйняття нашої спільної історії через призму змагань «наших» предків з «їхніми» нічим добрим не закінчиться.
Відомо,що у 16-18 століттях Річ Посполита була спільною державою для багатьох етносів але їі основу складали поляки, литовці,білоруси й українці.
Історична драма Речі Посполитої полягає в тому,що спочатку вона створювалась як «держава громадян», але через грубі помилки і прорахунки її тодішніх керівників в країні весь час спалахували міжетнічні і міжконфесійні конфлікти. У результаті ми втратили свою державу,яка була поділена між її агресивними сусідами,а поляки,литовці, білоруси і українці перестали бути громадянами Речі Посполитої і стали підданими Прусії,Австрії і Росії
Тому,для того щоб зберегти свою незалежність і свободу, ми маємо добре знати історію,памятати уроки минулого,давати їм об’єктивну оцінку та приймати розумні, виважені і правильні політичні рішення.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики