“У 2026 році Росія витратить на армію третину бюджету – рекорд з часів СРСРРосЗМІ повідомляють, що П…
РосЗМІ повідомляють, що Путін погодив оборонні видатки щонайменше на $166 млрд – це найбільші військові витрати росії після розпаду Радянського Союзу.
Що відомо:
У 2026-му році Кремль витратить на армію приблизно третину всього федерального бюджету.
Сума в $166 млрд – абсолютний рекорд сучасної рф.
За оцінками експертів, видатки на оборону вже вперше перевищують витрати на всі соціальні програми разом узяті.
Соціальна ціна “військової економіки”
Щоб профінансувати армію, Кремль урізав соціальні статті бюджету:
• скорочено фінансування медицини;
• зменшено підтримку регіонів;
• під заморожуванням або урізаннями – програми освіти та інфраструктури;
– збільшено приховані податки й фіскальний тиск на бізнес.
Фактично, вся російська економіка переводиться на рейки воєнного часу, а населення платить за це падінням рівня життя.
Що це означає:
• Кремль готується до довготривалої мобілізованої війни.
• Російська економіка стає мілітаризованою системою, що залежить від оборонного сектору.
• Зростає ризик нової хвилі мобілізації.
• Соціальна напруга в регіонах РФ неминуче зростатиме.
Нижче — структурований, професійний аналіз можливих негативних наслідків для Росії від того, що третина бюджету у 2026 році піде на армію, а соціальні програми будуть урізані. Це — реалістичні сценарії, які вже видно у тенденціях 2024–25 років.
На цьому фоні розглянемо негативні наслідки для росії від рекордної мілітаризації бюджету
1. Економічний колапс у середньостроковій перспективі
1.1. Скорочення інвестицій у цивільний сектор.
Коли всі ресурси спрямовані у війну, економіка перестає розвиватися. Це класична ознака воєнної економіки, яка не здатна підтримувати стабільний ріст.
1.2. Втрата високотехнологічних галузей.
Мілітаризація витісняє ІТ, машинобудування, інноваційний сектор – усе це спричинить деградацію компетенцій, які не відновлюються швидко.
1.3. Посилення бюджетного дефіциту.
Військові видатки не приносять прибутку. Дефіцит фінансуватимуть:
• внутрішніми позиками,
• друком грошей,
• підвищенням податків.
А це неминуче розкручуватиме інфляцію.
2. Падіння рівня життя та зростання соціальної напруги
2.1. Скорочення медицини, освіти, соцвиплат.
росія і так має один із найгірших показників тривалості життя серед розвинених країн. Подальші урізання прискорять демографічний спад.
2.2. Зростання бідності в регіонах.
Більшість суб’єктів рф дотується з федерального бюджету. Приховані скорочення означають:
• зростання тарифів,
• недофінансовані школи й лікарні,
• занепад інфраструктури.
1.3. Міграція молоді.
Безперспективність + ризик мобілізації = вихід працездатних людей. Це вдарить по економіці ще сильніше.
3. Дефіцит робочої сили
Через:
• втрати у війні,
• мобілізацію,
• еміграцію,
• старіння населення,
РФ зіткнеться з історичним дефіцитом людей. У деяких галузях це вже відчутно – будівництво, транспорт, промисловість.
4. Перегрів оборонної промисловості та її неминучий обвал
ОПК роздутий до рівня, який можливий лише в умовах постійної війни. Як тільки конфлікт знизить інтенсивність – ця індустрія:
• стане збитковою,
• почне скорочувати десятки тисяч робочих місць,
• спричинить хвилю банкрутств.
Тобто майбутня “демобілізаційна криза” стане неминучою.
5. Поглиблення міжнародної ізоляції
Чим більше РФ виділяє на війну, тим:
• сильніші санкції,
• менше західних технологій,
• глибше падіння стратегічних галузей (авіабудування, авто, електроніка, нафта та газ).
У 2026-му, без імпортних компонентів, російські галузі опиняються на межі технічного відставання на десятиліття.
6. Підвищення ризику внутрішньої дестабілізації
Два ключові фактори:
• соціальне невдоволення + бідність,
• надмірна мілітаризація держави.
Це створює два сценарії:
1. “Придушення силою” – режим все більше покладається на силовиків (зростання репресій, боротьба між групами впливу).
2. “Регіональний дрейф” – слабкі регіони почнуть дистанціюватися від центру (Татарстан, Якутія, Північний Кавказ, Далекий Схід).
7. Крах пенсійної та медичної системи