Кульгавий дак: давайте тричі подумаємо, ніж лестити Трампу і його представникам сьогодні  Дуже част…

Кульгавий дак: давайте тричі подумаємо, ніж лестити Трампу і його представникам сьогодні
 
Дуже часто можна зустріти думку в мережі, що ті, хто критикують посланців Трампа чи його дипломатичні спроби, просто «хочуть продовження війни». Навіть якщо просто відкинути той факт, що заяви з Кремля чітко дають зрозуміти ефективність цих спроб, то й самі американці насправді у цих спробах зараз не зацікавлені у завершенні війни — вони зацікавлені в отриманні політичних та електоральних балів, які забезпечує показовість цих спроб.
 
Якщо минулого року «дипломатична» активність, а точніше тиск на Україну, був обумовлений мотивом отримати «швидку угоду» без урахування того, що в ній, головне — сам факт угоди на шляху до Нобелівської премії миру, то зараз ця активізація обумовлена навіть не прагненням досягти угоди, а просто бажанням перекрити власні провали напередодні виборів, відвернувши медійну увагу.
 
Кульгавий дак, якого не сприймають
 
На американських та європейських медіа виходили цілі серії статей про те, що більшість країн, особливо авторитарних, все менше сприймають заяви та погрози Трампа, оскільки в більшості випадків працює принцип ТАСО (Трамп завжди дає задню), а з наближенням мідтермів все більше акторів розуміють, що американський президент може втратити владу і стати ще більш кульгавим.
 
Це обумовлює те, як сприймають Трампа. Точніше, те, ким його не сприймають. Особливо в тих регіонах, де він провалився.

Іран, або точніше частина його еліт, попри шалену економічну кризу і при цьому наявну угоду в інтересах Тегерана на столі, — чекає виборів у США, що відбудуться на початку листопада.
 
Ця стратегія частини еліт Ірану обумовлена бажанням дочекатися політичного послаблення Трампа у США і спробувати отримати ще більше, ніж вони мають на столі зараз.

Щоб збільшити ймовірність програшу республіканців і для послаблення Трампа, Іран обиратиме цими місяцями загострення, причому на декількох фронтах: продовжиться блокування протоки, частково відновляться ракетні обстріли (що вже відбулось), активізується проксі-мережа (єменські хусити почали локальні наступи) — все це лише з метою погіршити електоральне становище республіканців і Трампа та підкреслити їхню недієздатність як на Близькому Сході, так і у вирішенні більш близьких для пересічного американця проблем, таких як ціни на пальне та інфляція.

Погрози Трампа епічно натиснути на Іран завершились тим, що Пентагон епічно заборонив своїм структурам використовувати початкову назву операції «Епічна лють», а вимагає використовувати назву «закордонні операції в зоні відповідальності CENTCOM».
 
Спроба Білого дому перемкнути увагу з Близького Сходу на російсько-українську війну
 
Здавалось, горить ситуація на Близькому сході, де президент Трамп має аж цілого спецпредставника Стіва Віткоффа, посада якого називається «спеціальний посланець президента з питань Бл. Сходу», то що він знову забув у Кремлі?
 
Річ у тім, що, скоріш за все, візит голови ЦРУ Реткліффа був тією унікальною спробою Білого дому (або частини його) натиснути на Кремль повідомленнями про його стан, донести напряму чи через оточення путіну про цей економічний стан (така ж наївність, що там це почують, як і стратегія минулого року відділити Кремль від Пекіна), тощо.

Кремль всіма можливими жестами продемонстрував своє «фє»: від путіна, що переніс свій графік під Реткліффа, але за повідомленнями, так і не зустрівся, дізнавшись про предмет розмови, до кремлівських заяв після.
 
А чому? Бо окрім того, що путін не збирається завершувати війну, інший момент, як і в Ірані, в Кремлі розуміють «кульгавість» Трампа. Але є одна відмінність. Якщо Іран чекає на ще більш кульгавого Трампа, то Кремль, навпаки, більш кульгавого Трампа розглядає як ризик через можливість зміни статусів-кво в американській політиці.

Тож чому тоді Кремль не дав бажане Трампу через Реткліффа? 

Дипломатична культура Кремля базується на «пацанських понятійках», вислови яких часто і прямо використовує ця дипломатія. Тож не кульгавим американцям у Кремлі про проблеми Кремля розповідати чи попередження робити.
 
Але при цьому Кремль готовий підігрувати Трампу в його цілях перемкнути медійну увагу з Близького Сходу на події в Україні. Для Трампа на цьому треку гарантовано можна отримати лестощі з боку Кремля і ще більш гарантовано — з боку України, які той використовуватиме для приховування власної кульгавості.

І якщо Кремлю вигідно давати можливість приховувати кульгавість Трампа перемиканням уваги з регіону на регіон, то чи вигідно це Україні? Якщо чим вищий ступінь кульгавості Трампа буде досягнуто у листопаді — тим з більшою ймовірністю можна розраховувати на тиск, а не лестощі у бік Кремля (як мінімум через шанс зміни статусів-кво в американській політиці).
 
Тож я б тричі подумав, чи називати, робити заяви після візиту Віткоффа-Кушнера до Києва, називаючи цю подію «визначною», «конструктивною» та іншими формами дипломатичних лестощів (навіть протокольних), що надалі будуть використані Трампом в електоральних цілях. Чи краще зберегти стриманість, сухість і критичність до результатів, щоб не надавати інструментів технологам Трампа. Замість марних сподівань, що наші лестощі оцінять в Білому домі і це вплине на рівень відносин.

Resurgam Приєднуйся