Як Трамп переміг Китай…Так, так, вже переміг, хоча ще сурми перемоги не чути ніде. Але перемога вж…
07.01.2026Нацыянальная бясьпека. Дайджэст
Як Трамп переміг Китай…
Так, так, вже переміг, хоча ще сурми перемоги не чути ніде. Але перемога вже гарантована і невідворотна.
Усі чекали, що Трамп буде гратись з цінами на сировину, зі світовими цінами на ресурси, які Китай жере як у прірву, і тим самим обвалить його економіку. Але… коли міняєш світові ціни, то сам будеш вимушений жити за цими цінами і матимеш витрати.
А конкуренцію виробництв США не виграє у Китаю, Індії, В’єтнаму та інших фабрик з дармовим людським ресурсом.
Трамп пішов іншим шляхом – він контролює не ціни, а самі ресурси. Тобто, він не робить нафту дешевою чи дорогою, а перекриває шляхи постачання нафти за будь-якою ціною. Коли товар дешевий, коли товар дорогий – все це втрачає сенс. Товару просто нема де взяти.
Була нафта… багато нафти, яку постачали у Китай з Венесуели і околиць. Також нафту постачали з московії. Ріки нафти. І Китаю здебільшого було майже байдуже, яка ціна цієї нафти була на світовому ринку. Все компенсувалось цінами продажу товару, які ніхто не оскаржував, бо тож світова тенденція… і так тривало довго, допоки був світовий порядок світових цін.
Тепер настав світовий порядок джерел постачання. США тепер контролюють більше половини усіх джерел нафти і за лояльність будуть не ціни встановлювати, а відпускати товар. З рідкісноземами те саме. Не видобуток, а контроль продажу. Якщо ти схильний до США – тримай шматочок цінних ресурсів за окремою ціною виключно для тебе. Але ціна така, щоб створена тобою продукція не створювала конкуренцію для виробництв США. Тобто, що штанці не впали, але не більше.
Начебто і світова ціна на нафту не велика, а виробляти нічого ніхто не може, бо нафти не вистачає. Арабський світ теж ходить у друзях до США і на поступки Китаю ніяк не збирається йти. Як не крути, а світова фабрика Китаю без постачань з Венесуели просто буде пробуксовувати. Трохи це компенсувалось нафтою з московії, але і цей потік прикрили… ні, не цінами. Прикрили судноплавство… отак просто, без війни і обвалу цін.
Хоча… обвал цін на нафту та інші ресурси неминучий, бо світове виробництво значно впаде у найближчі кілька років. Скорочення будуть нагадувати згортання виробництв срср перед розпадом. Начебто все налагоджене, а виробляти нічого не можуть, бо продукція не конкурентоздатна. У срср була відсталість за технологіями, а у Китаю буде відсталість за ціноутворенням. Хоча… не довго. Китай на порозі внутрішніх протистоянь і таких змін, які ще не раз здивують і шокують світ.
А що ж ми?
Та все те саме. Китай почне тиснути на москву, щоб та припинила воювати і відкрила потім нафти з боліт у піднебесну. Тиск буде наростати, допоки кремль не виконає усі вказівки.
Як швидко це буде? Та протягом 2026 року і буде.
А ось нафта буде дешевшати і для нас. Хоча це ніяк нас не потішить, бо ціни на паливо і товари зростатимуть ще довго.
Але це вже інша тема розмови.”
Ан.Яровед
Так, так, вже переміг, хоча ще сурми перемоги не чути ніде. Але перемога вже гарантована і невідворотна.
Усі чекали, що Трамп буде гратись з цінами на сировину, зі світовими цінами на ресурси, які Китай жере як у прірву, і тим самим обвалить його економіку. Але… коли міняєш світові ціни, то сам будеш вимушений жити за цими цінами і матимеш витрати.
А конкуренцію виробництв США не виграє у Китаю, Індії, В’єтнаму та інших фабрик з дармовим людським ресурсом.
Трамп пішов іншим шляхом – він контролює не ціни, а самі ресурси. Тобто, він не робить нафту дешевою чи дорогою, а перекриває шляхи постачання нафти за будь-якою ціною. Коли товар дешевий, коли товар дорогий – все це втрачає сенс. Товару просто нема де взяти.
Була нафта… багато нафти, яку постачали у Китай з Венесуели і околиць. Також нафту постачали з московії. Ріки нафти. І Китаю здебільшого було майже байдуже, яка ціна цієї нафти була на світовому ринку. Все компенсувалось цінами продажу товару, які ніхто не оскаржував, бо тож світова тенденція… і так тривало довго, допоки був світовий порядок світових цін.
Тепер настав світовий порядок джерел постачання. США тепер контролюють більше половини усіх джерел нафти і за лояльність будуть не ціни встановлювати, а відпускати товар. З рідкісноземами те саме. Не видобуток, а контроль продажу. Якщо ти схильний до США – тримай шматочок цінних ресурсів за окремою ціною виключно для тебе. Але ціна така, щоб створена тобою продукція не створювала конкуренцію для виробництв США. Тобто, що штанці не впали, але не більше.
Начебто і світова ціна на нафту не велика, а виробляти нічого ніхто не може, бо нафти не вистачає. Арабський світ теж ходить у друзях до США і на поступки Китаю ніяк не збирається йти. Як не крути, а світова фабрика Китаю без постачань з Венесуели просто буде пробуксовувати. Трохи це компенсувалось нафтою з московії, але і цей потік прикрили… ні, не цінами. Прикрили судноплавство… отак просто, без війни і обвалу цін.
Хоча… обвал цін на нафту та інші ресурси неминучий, бо світове виробництво значно впаде у найближчі кілька років. Скорочення будуть нагадувати згортання виробництв срср перед розпадом. Начебто все налагоджене, а виробляти нічого не можуть, бо продукція не конкурентоздатна. У срср була відсталість за технологіями, а у Китаю буде відсталість за ціноутворенням. Хоча… не довго. Китай на порозі внутрішніх протистоянь і таких змін, які ще не раз здивують і шокують світ.
А що ж ми?
Та все те саме. Китай почне тиснути на москву, щоб та припинила воювати і відкрила потім нафти з боліт у піднебесну. Тиск буде наростати, допоки кремль не виконає усі вказівки.
Як швидко це буде? Та протягом 2026 року і буде.
А ось нафта буде дешевшати і для нас. Хоча це ніяк нас не потішить, бо ціни на паливо і товари зростатимуть ще довго.
Але це вже інша тема розмови.”
Ан.Яровед