By Belkorpus Глава комуністичного Китаю Сі Цзіньпін відверто залицяється до російського премʼєра Міхаїла Мішустіна. Формально, президент КНР уже благословив на наступний термін ВладімВладіміровіча, але події на російсько-українському фронті змушують його готувати запасний парашут для втримання контролю над кремлем.
Протягом останніх кількох місяців Сі та Мішустін уже бачилися двічі, і щоразу китайський лідер нехтував власним протоколом, приділяючи занадто багато персональної уваги главі путінського уряду.
Вперше їх індивідуальна зустріч відбувалася під час візиту китайського очільника до Москви. У країні, де навіть мухи злітають та сідають за погодженням з кремлем, зустрічатися з формальним главою Кабінету міністрів, здавалося б, марно гаяти час. Та попри це Сі знайшов час на тотемну тваринку ординської держави – «мішутку». І після того навіть покликав його до КНР.
Всупереч традиціям, у Китаї Сі також особисто «кружив» тотемного премʼєра, що говорить лише про одне: Мішустіну Піднебесна приділяє особливу, зовсім не премʼєрського рівня, повагу. Світові медіа припускають, що йдеться про формування так званого запасного (вack up) плану для Московії, який може знадобитися Пекіну значно раніше, ніж очікувалося.
«План на випадок непередбачених обставин» – це так красиво західні та східні медіа описують усунення від влади фюрера. Провідні видання світу вже розпочали дискусію, як швидко бункерний дід може вилетіти з кремля. Ось, наприклад, Insider описує два сценарії лузерства:
Росію переповнюють чутки про військовий переворот,- в разі провалу української кампанії.
Ще одна тригерна точка майбутнього кремля – стан здоров’я Путіна.
«На тлі чуток про хворобу російського президента або чи очікування державного перевороту Сі прагне налагодити тісніші стосунки з потенційними наступниками російського президента», – констатує Insider. Щоправда, ні це видання, ні інші не пояснюють, чому всевидяще око Пекіна обрало саме Мішустіна, а не якогось, скажімо, ФСБ-шного генерала.
Шашні Мішустіна з китайським лідером не пройшли повз бункерного. Він, наче дитя, насупився на свого премʼєра.
Мішустін не лише двічі зрадливо скупався у променях слави, але й провалив своє домашнє завдання — не отримав чіткої згоди Китаю на газопровід із Сибіру до Китаю. Цей проєкт був великою надією фюрера і міг би компенсувати різке падіння газових доходів. Натомість Сі, блокуючи будівництво газогону, просто бавиться з Путіним, щоб підкреслити залежність Росії від Китаю. Зрештою, китайський лідер благословить цей проєкт, але тільки тоді, коли опустить ціну до ідеального для себе рівною.
Господар кремля просигналізував на весь світ про своє невдоволення ситуацією: після китайського вояжу премʼєра перестали кликати на Радбез.
Путін готує власних спадкоємців на умовний 2031 рік, це діти різних патрушевих, іванових й інших членів радбезу РФ. Та Сі показово не підігрує кремлівським сценаріям, віддаючи перевагу власному, тобто – альтернативному.
У мутному світі російсько-китайських взаємин дуже важко виловити достовірну інформацію про справжні наміри лідерів цих країн, тому різноманітні тонкі сигнали та непрогнозована інформація дає підстави аналітикам вибудовувати схематичні тренди розвитку подій. Згідно з ними, у разі КЕРОВАНОГО (хочу наголосити на цьому слові) транзиту влади в улюбленої тотемної тваринки орків – «Мішутки» – є “блатні” переваги перед симпатиками бункерного.
От тільки сумніваюся, що наступна передача влади буде керованою. Підписуйтеся на “Орестократію”